Журналіст видання Vice Джуліан Морганc вирішив спати по дві години на день протягом тижня, щоб більше всього встигати за день.
Багато знаменитих людей жили в такому режимі: Нікола Тесла і Леонардо да Вінчі спали не більше ніж дві години, Маргарет Тетчер спала близько чотирьох годин. Історії успіху цих людей і наштовхнули журналіста на експеримент з поліфазним сном.
Цей режим полягає в тому, що ви спите менше менше годин вночі, але при цьому дрімаєте кілька разів і вдень. Тиждень журналіст протримався, але емоційно він почувався пригніченим, а до кінця тижня навіть захворів. Ось як пройшов його експеримент:
Спочатку все йшло добре. Морганc записав графік, згідно з яким він робить перерви на сон шість разів по 20 хвилин через кожні 3 години 40 хвилин, і поставив ліжко на роботі.
Труднощі почалися, коли о першій годині ночі Морганc прокинувся, а навколо була тиша. Він пішов в офіс, де знайшов чисту дошку, і написав список справ на тиждень: розібратися з податками, купити шкарпетки, дописати книгу, яка лежала незакінченою. "У цілому, перша ніч була не дуже складною, але вона була гнітючою", – пригадує Джуліан.
На другий день Морганc вирішив порадитися з Шарлоттою Елетт, яка працює дизайнером відеоігор. Вона вже багато років практикує поліфазний сон. Джуліан розповів, що в перший день почувався емоційно виснаженим, але Шарлотта заспокоїла його:
"У перші два тижні ти будеш почуватися, як зомбі. У тебе буде такий стан, коли ти не можеш пояснити собі, навіщо ти це робиш. Потім тривога піде, і ти не будеш розуміти, звідки вона взагалі взялася. Якщо є над чим працювати, то перестаєш хвилюватися про втому. Ти відчуєш, що можеш встигати все, а розум твій стане яснішим, з'явиться більше часу".
Дні стали зливатися в один довгий сірий день. У голову Морганcа почали приходити філософські думки, запитання про сенс життя тощо. Він став порівнювати себе з сусідською кішкою, якій нічого в житті не хочеться досягти.
На третій день Джуліан розібрався з податками і пенсійними відрахуваннями, прибрав у будинку, обдзвонив родичів, купив нові шкарпетки і продовжив писати книгу – по три тисячі слів у день.
У Джуліана було багато часу на читання і він звернувся до книг про поліфазний сон. Там йшлося, що вже через 3-5 днів організм людини перебудовується на новий режим, людина відразу провалюється в сон, а прокидається повним сил. Але Джуліан позитивних змін в собі не помітив.
"Йшов четвертий день, я втратив апетит, мені завжди було холодно. Будь-які соціальні контакти давалися мені дуже важко. Якщо мій телефон дзвонив, я просто не відповідав. Якщо бариста в кафе намагався завести зі мною розмову, я просив вибачення і виходив чекати на вулицю", – розповідає журналіст.
Незважаючи на те, що експеримент давався журналісту вкрай важко, він звик до розкладу. Вдень він був на роботі, потім повертався додому, вечеряв, працював над книгою, а вночі займався фізичними вправами і городом.
Найважче – коли тобі нічого чекати. Життя без сну – це як життя без гальм. Якщо на роботі був важкий день, то вночі краще не стане. Все стає одним великим монотонним циклом. Сонце сходить, і з'являються люди. Сонце заходить, і люди зникають. І так постійно.
На сьомий день Морганc захворів. Він почав кашляти, боліла голова. Джуліан просто ліг в ліжко і проспав 48 годин поспіль. Через кілька днів Джуліан почувався краще і навіть задумався про повторення експерименту, але відмовився від цієї ідеї. Експеримент дався йому важко, але він не пошкодував: ці сім днів стали чимось новим у його щоденній рутині. До того ж, він переробив половину речей зі списку і просунувся в написанні книги.
Читайте також: Чому не варто працювати понад 40 годин на тиждень