Мігрень є одним із найпоширеніших неврологічних розладів, на який страждає кожна п’ята жінка та кожен десятий чоловік. Це захворювання найбільше вражає людей на піку працездатного віку (35-45 років) і погіршує загальне фізичне та психічне здоров’я.
Лікування мігрені передбачає застосування препаратів різних груп, проте не менш вагомим підходом є контроль цього захворювання. Спільно з біологинею та кандидаткою біологічних наук Оленою Лівінською платформа "Бережи себе" розповідає про це в матеріалі.
Цікаво: Спалах гепатиту А поширюється на Вінницьку область: як не захворіти
Мігрень відрізняється від більшості інших видів головного болю. Зокрема, для неї характерні такі ознаки:
Також під час мігрені присутні деякі інші специфічні неврологічні симптоми (наприклад, аура, яка може мати зорові та сенсорні прояви). Людина під час нападу є дуже вразливою й може потребувати допомоги.
Механізми цього неврологічного розладу охоплюють складні судинні та нервові порушення. Наразі, на жаль, вони вивчені недостатньо. Серед суттєвих чинників виникнення мігрені – спадковість та стать. За наявності мігрені у близького родича ймовірність її виникнення зростає вдвічі.
Також є таке явище, як тригери мігрені. Це різноманітні фактори, що можуть запускати початок розвитку нападу мігрені. Вони можуть мати різний ступінь впливу для різних людей.
1. Вести щоденник – принаймні деякий час. Це допоможе чітко визначити конкретно ваші тригери. А часто – поєднання кількох. Відповідно, за можливості, слід намагатися цих тригерів уникати чи контролювати їх.
2. Дотримуватися гігієни сну (спати достатньо, лягати й прокидатися в той самий час, подбати про максимальний комфорт під час сну – провітрювати кімнату, забезпечити максимальну темряву, підібрати зручну подушку та матрац).
3. Дотримуватися режиму харчування (не пропускати прийоми їжі, уникати своїх харчових тригерів).
4. Пити достатньо води, завжди мати її при собі;
5. Забезпечувати собі регулярну помірну фізичну активність (надмірне фізичне навантаження може бути тригером нападу, однак помірні й регулярні аеробні вправи – біг підтюпцем, катання на велосипеді, танці – навпаки значно зменшують частоту та інтенсивність мігрені).
Життя з мігренню дійсно вимагає певних адаптацій свого стилю життя та діяльності. А планування активностей змушує завжди враховувати серед можливих “непередбачуваних обставин” на один пункт більше. На жаль, люди з мігренню іноді можуть зіштовхуватись із певною стигматизацією чи знеціненням через низьку обізнаність інших людей про цей стан.
Якщо в когось поруч трапляється напад мігрені, варто уточнити, чи не потрібна йому або їй допомога (наприклад, сходити в аптеку за ліками чи супроводити додому). За можливості, слід подбати про відпочинок у тихому затемненому просторі.
І ще: Емоційне вигорання: кому та як розповісти, що ви на межі