24 лютого життя українців змінилось назавжди: рідний дім, робота та плани залишились позаду, багатьом довелось починати все з чистого листа. Серед них і Катерина Манько з Харкова, яка зараз мешкає на Львівщині. Жінка розпрощалась і з родиною в росії, що піддалась пропаганді.
Війна змусила тисячі українців залишити рідний дім та починати все заново. Катерина Манько стала однією з них, адже їй разом з родиною довелось покинути рідний Харків та виїхати у Львівську область. Своєю історією жінка поділилась у рамках проєкту СВОЇ 24 каналу.
Катерина – візажистка, а її діти професійно займаються тхеквондо. Саме спортивна родина і запропонувала їм прихисток у перші місяці війни. Тож на початку березня вся сім'я жінки, її батьки та сестра з сином переїхали на Львівщину, де майже до літа жили у помешканні тренера. У травні вони роз'їхались, а Катерина частково повернулась до свого фаху вже у Львові. У Харкові у неї був власний салон візажу, у якому вона навчала початківців, а зараз займається цим на фрілансі.
Та жінка неабияк чекає на перемогу і хоче повернутись у Харків. Згадуючи про перші тижні війни, які її сімейство провело у підвалі без світла та мережі, вимушена переселенка розповіла про те, з яким ставленням з боку своїх рідних у росії їй довелось стикнутись. У країні-агресорі мешкає родина по маминій лінії, та на початку повномасштабного вторгнення з ними остаточно розірвано всі зв'язки.
Вони почали дзвонити моїм батькам і казати, що вони "укронацисти", що їх там хтось зомбував, що "ви ідіоти, виходьте з бомбосховища, вас хочуть врятувати". Потім плавно переходило у звинувачення, що "так вам і потрібно", – зізнається жінка.
Рідні з росії були впевнені у перемозі загарбників та закликали змиритись з тим, що Україну цинічно атакують.
Ми сиділи в підвалі, вони дзвонили і казали: "Путін ніколи не програє, у вас лише один вихід – змиритись і терпіти". Але то, звичайно, ніхто не збирався робити. Батьки з ними повністю перервали спілкування після такого. Я навіть не мала що їм сказати, бо знала, що вони росіяни. Ми зовсім не братський народ і ніколи не були братськими народами,
– розповідає Катерина.
Вона наголошує, що українізація є неймовірно важливою частиною боротьби з російськими окупантами.
Кожна людина повинна усвідомити, що це дуже важливо. Та ж сама мова, цінності… Це код нації. Це те, що залишиться після тебе, – підкреслює харків'янка.
Читайте також: Переговорна стала дитячою: як SoftServe евакуював 4000 працівників через війну