Наш Олександр Усик переміг росіянина Мурата Гассієва у фіналі Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS). Українець виграв титули чемпіона світу за версіями WBC, WBO, WBA, IBF, 10 мільйонів доларів і кубок Алі. До вашої уваги детальний аналіз бою!
Бій Усик – Гассієв, як мінімум, за статусом став поєдинком року. Вперше з 1990 року у важкій вазі з'явився абсолютний чемпіон світу. Ба навіть більше: 28 років тому, коли на вершині був американець Евандер Голіфілд, для звання абсолютного треба було зібрати пояси трьох основних версій.
Це цікаво: Усик – Гассієв: повне відео переможного бою українця
Нині до WBC, IBF та WBA додалася WBO. А ще – Трофей Мухаммада Алі, який вручають чемпіонові Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS). На додачу — пояс журналу The Ring. Стільки трофеїв одночасно, що самотужки не винесеш.
Тож українець Олександр Усик написав історію. Вигравши свій 15-й бій на професійному рингу з 15-ти проведених, Олександр зібрав усі можливі трофеї в крузервейті. Більше прагнути взагалі нічого.
Від бою Усика з осетином Муратом Ґассієвим очікували чогось надзвичайного. Статус бою зобов'язував. Та й регалії суперників теж. Обоє підійшли до фіналу WBSS непереможними, маючи по два чемпіонських пояси. Усик – видатний, майже унікальний як для сучасного важкого дивізіону технар. Ґассієв – машина зі страшно сильним нокаутуючим ударом.
Спрогнозувати переможця було неможливо. Спеціалісти сходилися на думці, що в разі, якщо бій розтягнеться на всі 12 раундів, переможе технічніший і швидший Усик. У Гассієва начебто був шанс лише на дострокову перемогу. Але то за оптимальних умов. Однак бій відбувався на території одного з суперників – у Москві, що з урахуванням політичної складової, уникнути якої, попри всі намагання опонентів, було неможливо, в разі більш-менш рівного протистояння робило фаворитом Гассієва.
Однак Усик виграв по очках. Із вражаючою, навіть непристойною як для бою з таким статусом перевагою. Один із суддів віддав Олександрові першість в усіх 12-ти раундах, двоє інших вважали, що Гассієв виграв лише одну трихвилинку.
Яскравого, рівного протистояння, на яке очікували напередодні, не вийшло. Усик не дуже видовищно, по-гросмейстерськи, в стилі одного з найкращих середньоваговиків у історії Бернарда Гопкінса переграв опонента. Майстерно, за рахунок техніки, майже не дозволяючи влучати в себе. Усик наніс безліч влучних ударів, але в жоден не вклався.
Навряд чи американцям чи британцям, які теж транслювали фінал WBSS у прямому ефірі, це видовище сподобалося. У бою не було не те що нокдаунів, а жодної гострої ситуації, жодного шаленої сили влучання, від якого суперник опинявся б у стані ґроґґі. Не було розсічень, не було крові. Єдина помітна гематома під лівим оком у Ґассієва з'явилася в кінцівці бою.
Із суто боксерської точки зору, з огляду на потребу досягти результат, Усик виконав роботу ідеально. Він зробив висновки з гостросюжетного півфінального бою проти латвійця Майріса Брієдіса, в якому хоч виграв, але цілком міг програти.
Олександр разом зі своєю командою досконало вивчили також останній бій суперника проти кубинця Юнієра Дортікоса. Кубинець постійно зупинявся і давав змогу Гассієву прицілитися, що врешті призвело до глибокого нокауту. Усик відпрацював у стилі свого найбільшого кумира, за трофей якого він сьогодні бився. Ось лишень порхаючи, мов метелик, жалити як бджола не виходило.
За ідеальною роботою Усика чітко простежувалася тренерська рука. Та рука, за яку було побоювання, адже перед самим вильотом до Москви українець відмовився від послуг наставника Сергія Ватаманюка, з яким працював протягом останніх двох років. Тільки ім'я того, хто замінить Сергія, Усик тримав у таємниці до останнього. Вочевидь не дарма, бо стилю Анатолія Ломаченка не сплутаєш.
Тепер зрозуміло, чому Олександр не проводив офіційного тренування, обмежившись виключно обов'язковою фотосесією і банальними відповідями на журналістські питання. Усик справді темнив. Перед відльотом до Москви він казав, що керує його тренерським штабом катмер Расс Абнер, котрий не стільки веде тренувальний процес, скільки його координує. Про роль Ломаченка-старшого Усик не обмовився й словом.
Там, у кутку рингу, Анатолій Миколайович, мабуть, пишався роботою підопічного. Бо Усик виконував план на бій ідеально. У перервах між раундами тренер вносив лише мінімальні корективи і міг додати щось емоційне, на кшталт "Куражик, Санечка!"
Власне, бій був схожий на інтелектуальне протистояння одного з найліпших випускників вишу зі старанним учнем технікуму. Школа олімпійського боксу Усика нівелювала всі плюси суперника до єдиного.
"Ти ще молодий, ти красень, у тебе все ще попереду, мені лише трохи залишилося", – сказав Муратові Олександр відразу після бою. Гассієв ще до того, як суддівський вердикт був оголошений, розумів, що шансів у нього немає і скромно, з винною посмішкою на устах, відповів: "Дякую".
Перед боєм один з організаторів бою, генсек Федерації боксу Росії Умар Кремльов говорив про обов'язковий реванш. Однак навряд чи знав тоді цей пан, наскільки вражаючою буде перевага переможця. Ситуація виглядає очевидною й без реваншу і нині вже зрозуміло, що повторна зустріч особливого ажіотажу не викличе.
Розуміє це й сам Усик. У післяматчевому коментарі він заглянув у майбутнє: "Чув, що Тоні Беллью хоче поєдинку зі мною? Що ж, мій друже, думаю, ти мене почуєш. Я готовий! Якщо Тоні не захоче опуститися в мою вагову категорію, то я готовий піднятися до нього. Буду їсти більше макаронів!"
Олександр дав зрозуміти, якого суперника він хоче. Хоче цього бою й Беллью. Ось лишень промоутер британця Едді Герн напередодні висловився про перспективи організації такої зустрічі скептично. "Не думаю, що на кону цього бою будуть хоч якісь гроші, – сказав підприємливий менеджер. –Тоні хоче цього бою, але моя робота пояснити йому, що шкурка вичинки не варта. Моє завдання сказати йому: "Тоні, друже, це дуже-дуже небезпечний бій. Я не дозволю тобі погодитися на такий ризик заради третьої частини того, що ти заробив у бою з Девідом Хеєм".
Іван Вербицький для Радіо МАКСИМУМ
Слухайте також пісню, під яку Олександр Усик виходить на ринг