А чи знаєте ви, що Верховина багата не тільки на музей "Тіні забутих предків"? Це край, який рясніє цікавими музеями на будь-який смак. Сьогодні Радіо МАКСИМУМ розповідає про хату-ґражду, де фільмували відому "Анничку" – читайте нижче.
Музей "Анничка", в якому знімався однойменний фільм "Анничка", знаходиться у Верховині, пише Радіо Максимум.
Читайте також: "Най хтос лиш слово скаже шє на діалект" – 15 гуцульських слів від запальної FIINKA
Куточок Верховини, Жаб'євський потік, називають райським. Потік, від якого пішла назва, тече з-під гори Кринта і протікає через цілу вулицю та затікає в річку Чорний Черемош.
Жаб'євський потік називають райським куточком тому, що у нас тут спокійно, затишно, немає ні великого вітру, ні заметілі, таких як високо у горах. А все тому, що ми захищені горами з усіх сторін", – розповідають мешканці Верховини.
Райською ця земля є також для тих, хто обожнює подорожі, які інтелектуально збагачують, ознайомлюють з історією краю, дають відчуття самопізнання. Тож, якщо ви полюбляєте такий формат відпочинку, то сьогодні пропонуємо здійснити подорож до хати-ґражди фільму "Анничка" за адресою смт Верховина, Жаб'євський потік, 56.
Коли заходите в присілок, по правій стороні знаходиться музей "Тіні забутих предків", на схід від нашого музею знаходиться гора Глифа, а трішки далі на південь - гора Магура. Якщо вийти на цю гору файної сонячної днини, то видно Чорногірський хребет, цілу Верховину, а також нашу вулицю на якій і знаходиться музей "Аннички", – скеровують туристів верховинці.
Будівля музею "Анничка" – єдина яка збереглася у Верховині, де знімали важливі сцени кінострічки. Ця хата була побудована 110 років тому і зараз є перлиною гуцульської культури і архітектури.
Що таке хата-ґражда?
Ґражда або "хата з брамами" – це цілий комплекс житлових і господарських будівель, що з'єднані по усьому периметру високою зрубною стіною. Тобто ґражда – це замкнутий, але відкритий усередині двір прямокутної, майже квадратної форми. Гуцульська хата з ґраждами – один із найдавніших типів житлового будівництва українців.
Спочатку у цій хаті проживала родина Бойчуків (Павлюків). Потім Анна родичка Петра Шекеряка-Доникова, видатного гуцульського письменника, яка вийшла заміж за Івана Бойчука. У 1961 році він помер і Анничка вийшла заміж за другого чоловіка Миколу Ласкурійчука, з яким проживала в той час, коли знімали фільм "Анничка".
Коли до цієї хати у 1968 році прийшли режисери й сценаристи кіностудії ім. О. Довженка, то сказали, що ця хати-ґражда є справжнім збереженим феноменом, а тому ідеально підходить для фільмування "Аннички".
Музей є важливий, адже багато кадрів з фільму знімали саме в цій хаті, а також на подвір'ї, з усіх сторін, по цілій присадибі та навіть на стайні. Є чудові кадри фільму, коли Іван Гаврилюк і Іван Миколайчук гуляють на подвір'ї гуцульський танець "Аркан". Також колоритним є відзняте гуцульське весілля біля оселі.
Отже, фільм показує побут гуцулів тодішніх років – їхню ґаздівку, музику, пісні, танці, вбрання. Таку ж атмосферу намагається сьогодні передати власниця музею "Анничка" також, на ім'я Анна, яка плекає усе збережене: тодішню одежу, знаряддя праці, світлини зі зйомок тощо. Відвідувачам пропонує приміряти на себе гуцульський стрій, зробити унікальні світлини й навіть поїздити верхи на коневі. Подейкують, це той самий кінь, якого подарував Миколайчук маленькому Іванкові у фільмі.
Про що фільм "Анничка"?
1943 рік. Випадково опинившись на місці недавніх боїв, молода гуцулка Анничка знайшла у лісі пораненого радянського солдата. Дівчина вирішує сховати юнака і допомогти йому стати на ноги і палко в нього закохується. Тимчасом наречений Аннички працює в селі поліцаєм на стороні фашистів. Дівчина вирішує втекти з новим коханим до партизанів, та на її шляху стає рідний батько. Анничці доведеться заплатити велику ціну за власну свободу.
У головних ролях Іван Гаврилюк, Любов Рум'янцева-Чорновал, Іван Миколайчук та інші. У зйомках фільму брали участь жителі міста Верховини, зокрема ґазди цієї хати-ґражди. Так, є кадри де добре видно подружжя Анну і Миколу Ласкурійчука і навіть маленького хлопчика Іванка, який зараз разом з сестрою сьогодні є господарями хати. Саме малому Іванкові Миколайчук віддає свого коня у фільмі. Прекрасну роль знахарки також зіграла односелиця Ганна Гараджук, до якої Анничка ходила по мазь аби врятувати партизана Андрія.
1. Звісно, через блискучу акторську гру Івана Миколайчука, нареченого Анці й гуцула, який став на бік німецьких поліцаїв. На його творчому рахунку – 34 кіноролі, дев'ять написаних сценаріїв, дві режисерські роботи.
2. Аркан. Танцювальні фрагменти, зокрема "Аркан" підкреслюють самобутність характеру і норову гуцулів. У "Анничці" майстерно танцюють Миколайчук і Гаврилюк. А останній танець Іванка з елементами "Аркана" на битому склі перед фашистами викличе сильні емоції у глядачі.
3. Власне самобутність гуцулів: ґаздівка, музика, весілля, вбрання. У кіно знялися 20 верховинців.
"Знімали епізод, де Миколайчук йде з конем і Анничка коло нього. А нижче від того місця жив такий старший чоловік. І він собі на них уваги не звертає, йде до тата сюди (хати Аннички), а ті кричать йому: "Вуйку, вийдіть з кадру". Дідо собі подивився на них і йде далі. Ті знову: "Ну вуйку, вийдіть з кадру". А він: "А що мені ваша кадра, я собі йду до кума в гості!", – розповідає власниця музею Анничка Ласкурійчук-Тимчук.
4. Збережена хата-ґражда, про яку ми мовили вище. Якщо ви спочатку подивитеся фільм, а потім приїдете в гості, де його знімали, хата подарує вам неймовірні емоції та рефлексії з подорожі.
5. І остання, але найголовніша причина подивитися фільм "Анничка" - бо се є наше українське кіно. І ми, українці, його глядачі.
Матеріал підготувала Тетяна Жидак
Це цікаво: Ба́хмут чи Бахму́т – ставимо крапку в питанні про наголос