Відомий український письменник та музикант Сергій Жадан виокремив 5 речей в нашій державі, які, на його погляд, треба негайно змінити.
Своїми міркуваннями письменник поділився у колонці для "Нового времени".
1. Передусім, я б змінив дороги. Всі. До останньої сільської грунтівки. Оскільки дороги в нашій країні принижують саме поняття дорожнього руху. Стан українських доріг свідчить про нестачу сердечності громадян, які цими дорогами користуються. Я б усюди проклав нові дороги, а згадувати старі заборонив би окремою постановою.
2. Таксисти. Жорстка люстрація без права сідати за кермо в найближчі кілька десятиліть. Навіть більше – заборона сідати в автомобіль навіть у ролі пасажира. Без жодних компромісів і винятків. За всі сльози, піт і нерви, які вони спричиняють, за весь той сумбур, який від них доводиться чути, за всі запаски в багажниках і розповіді про російські пенсії.
3. Клімат. Я розумію причини загального незадоволення й вічної підозріливості українців. Жити півроку в дощах, а півроку під пекучим сонцем – означає постійно вести напружену боротьбу за душевну рівновагу та внутрішній спокій. Жити в дощах, з розбитими дорогами й шизоїдним таксі – означає мати неабиякий запас віри, надії та любові. Якщо ці запаси не такі невичерпні, обов’язково починаються внутрішні сумніви та конфлікти. Щоби не провокувати їх – ці сумніви та конфлікти – краще просто змінити клімат. Докорінно.
Скажімо, додати сонячних днів. Додати субтропіків на півдні. Додати на сході, по державному кордону, яку-небудь глибоку водойму. Скажімо, море. І щоби жодного транспортного сполучення в межах акваторії. Живи в своє задоволення, насолоджуйся сонцем і тропіками, займайся серфінгом на східному побережжі безберегого українського океану.
Разом із кліматом та службами таксі слід міняти, безперечно, сам характер.
4. Про корупцію, зловживання владою та колаборанство писати не буду. Це ж і так зрозуміло – у країні з нормальними дорогами та людським кліматом колаборанства бути не може в принципі.
5. Останнє. Я б змінив суспільну функцію поета. Офіційно заборонив би поетам коментувати зміни курсу валют, тенденції на нафтовому ринку та проблеми військово-промислового комплексу. Заборонив би говорити про світову закулісу й давати поради продюсерам, священикам та агрономам. Загалом, зробив би так, щоби поети публічно висловлювались суто римою. Не маєш рими до слова дефолт – краще помовч.
Читайте також: Вірна Рука письменника, або Найкращі зарубіжні переклади цього літа