Відомий український письменник та літературознавець Ігор Бондар-Терещенко спеціально для сайту Радіо МАКСИМУМ назвав цікаві книжки, які ідеально підійдуть для читання осінніми вечорами. Надихайтеся!
Кількість емоцій, які може виражати сміх, цілком відповідає різноманітним жанрам, у яких написані книжки цього огляду. Утім, пустощі, еротика, гумор і навіть нецензурщина – це далеко не доброзичливість, самодостатність, ворожість чи насмішка, які визначає сміх. Більше того, сучасні вчені вважають, що наше сприйняття цієї веселої емоції застаріло, і сміх сьогодні – це дещо інше, ніж ми звикли вважати.
Це цікаво: В.І.Н. не Р.А.Б. та інші книжки бабиного літа, які варті вашої уваги
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.:Ніка-Центр, 2017)
…Виявляється, давно вже минули часи, коли сміх – "вираження веселих почуттів через скорочення м’язів обличчя" – мав цілющі властивості. Автор цієї книжки, відомий психіатр-психоаналітик, розповідає про те, чому ж ми сміємося і що таке насправді сміх. Здавалося, інтерес до сміху за останній час значно виріс, а сам він, як вважають, корисний і терапевтичний, тож, сміятися треба більше. І хоч нині створені асоціації, клуби і школи сміху, які набули незвичайної популярності, але не цей феномен розглянуто у цій книжці.
Натомість чим є сміх сьогодні, в епоху комедійних шоу, і чи не набирає він ознак не гумору, а сатири, яким його, власне, й вважали ще за античних часів? Наприклад, у Платона сміх – це задоволення, що виникає від сприйняття смішного в іншому, і тяжіє, отже, до насмішки, а Цицерон розрізняв "сміх" і "смішне".
І хоч народна мудрість переконує нас, що й "зі сміху люди бувають", але автор дослідження вважає, що, крім радості й задоволення, сміх ще сигналізує про агресію і тривогу. Тож уявлення про "лицеве вираження радості, що вказує на добре здоров'я" відтепер застаріли й недостатні.
…У цьому жанрі французький класик справді почувався щасливим. Саме "Пустотливі оповіді» вважав він справжнім втіленням свого раблезіанського духу, веселої вдачі, незламної віри в добро і щастя. Недарма, оцінюючи своє творіння з описом любовних утіх і непідробного гумору, він не раз повторював: "Якщо щось і залишиться після мене, то це "Пустотливі оповіді". Зрештою, крім прагнення відобразити соціальну історію Франції, Бальзак, зажди мріяв поставити діагноз суспільству і запропонувати ліки для лікування хвороб, тому крім романів спочатку писав ще й комедії.
Втім, більшу їх частину глядач так і не побачив, а ті, які були поставлені – не мали особливого успіху. Напевно, важко смішити публіку, залишаючись переконаним песимістом, яким за життя вважав себе Бальзак, автор епохального циклу з парадоксальною назвою "Людська комедія". Сам автор "Пустотливих оповідей", стилізованих під новели епохи Відродження, завжди любив гумор і розваги, залюбки виїжджав за кордон, де мав любовні пригоди. Так, серед його захоплень вирізняється тривалий зв'язок з польською графинею і дружиною українського поміщика Евеліною Ганською.
Цей роман, як нас попереджають – черговий постмодерний витвір відомого львівського містифікатора з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. З містики тут – таємнича героїня, яку розшукують, навіть не відаючи, чи вона існує, а чи це примха багатого графа, що приручив місцевого поета. На заваді цим пошукам стоїть секретна організація, члени якої носять імена карт. А ще в паралельних світах триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.
Сам автор-герой тим часом розповідає про власну письменницьку кухню, написання роману "в шухляду" в далеких 1980-х, а також про свою самотність. Почувається самотнім також відомий львівський ловелас, той самий поет Іван Вагилевич, про якого пишеться "роман у романі" – про 1840 роки львівського життя.
Автор зупиняється, як колись Данте, "на півдорозі", щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича.
Усі твори цієї збірки, включно з маловідомою комедією-екшн "Ваша Галя балувана", здобули заслужену славу в самвидаві 1970-80-х років, а пізніше навіть були видані на аудіокасетах і дисках. Від часу свого створення монструозний "Гамлєт, або феномен датського кацапізму", "Пацавата історія", "Данко", "Васіліса Єгоровна і мужичкі" були орієнтовані не на обурення абстрактного читача, а на сприйняття особливим середовищем – богемою, яка розумілася на "інтелектуальному" гумор.
Насправді Подерв'янський завжди "всього лише" артистично грався з "народним" словом – в ситуації, коли матеріал той самий, а сенс висловлювання – вже інший. Для нього, "радянського" у згадану епоху, і в той самий час "контркультурного", ідея була набагато вища за ситуацію: мовну чи громадську.
І в цьому випадку абсолютно не важливо, що він, як представник богеми, не усвідомлює наслідків своєї діяльності. Можливо, завдяки цьому йому вдалося донести до нашого сьогодення незабутній флер і близьке ретро кондового соцреалізму, коли навіть нецензурщина і суржик несподівано виявляються самостійною цінністю.
…Крім того, що першим завдання юного героя цієї кумедної книжки виявляється порятунок кролика, йому доведеться, вступивши до таємного гуртка, потрапити у чималу купу пригод. Що ж до "смачних" місць, то їх тут не менше, але всі вони відгонять підлітковим сарказмом і гумором – навіть щодо того, хто безперечно подобається. Тож, у розділах цієї феєрії живе Радісний удав, синьобороді жаби, звільнені сардини і дупа морської свинки. Але найбільше, звичайно, дітей. Зокрема Хайс вчиться в одному класі з самовпевненою і загадковою Діті.
Він у захваті, коли дізнається, що Діті ним цікавиться. Вона ж розповідає йому, що є учасником таємного клубу і запрошує нашого героя приєднатися, але за однієї умови: він має погодитися, абсолютно нічого не знаючи про цей клуб.
"Дивно, усі ці іграшки із солодкавими поглядами в такої дівчинки, як Діті, - размышляет он при встрече. – Від неї радше було сподіватися фігурок героїв, боксерських рукавиць, а то й мисливського спорядження. Раптом він помітив, що Діті дивиться на нього. – Усе роздивився? – запитала вона. Хайс підняв відвислу щелепу і кивнув. – Сідай, – запросила Діті. Сама вона гупнула на ліжко".
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Читайте також: Любов чи кохання? 5 нових книг, які варто прочитати восени