Напад лінощів — це сигнал про нестачу мотивації. Тому перед тим як спитати у себе як побороти лінощі, варто подумати чи варто взагалі боротися з ними?
"Лінь раніше за мене народилася". Кожен з нас знає, про що йдеться. Але спробуємо подивитися на звичні "мені ліньки" під іншим, психоаналітичним кутом, пише платформа "Розкажи мені" у Telegram-каналі.
Читайте також: Як зробити кожен ранок добрим – 5 простих кроків
Багато з нас зростали у родинах, де любили повторювати "хто рано встає, тому Бог дає". Ранній підйом, заправити ліжко, зробити зарядку, поснідати, прочитати 3 сторінки нової книги… Хіба хочеш – мусиш. І якщо батьки помічали, що дитина без особливого бажання робить всі ці ранкові ритуали, її називали "лінивою". Тобто не така як треба, не в нормі, пише психоаналітикиня Ольга Корбут.
Людина починає вірити у свою ледачість, адже так її наполегливо називають близькі люди.
Отже, які наслідки можна отримати?
І в дорослому житті, якщо ми підхоплюємося недостатньо бадьоро, то починаємо знову чути "той голос". Він каже – лінивий, невідповідальний невдаха, треба вставати! Людина встає та починає не жити, а мучитися. А якщо раптом не встає, то почуття провини не забариться.
Зараз світ дуже швидкий, і суспільство постійно вимагає від людини активності. Ти повинен за день встигати все і навіть більше. Ти не можеш бути лінивим ти не маєш на це права. Встань та йди.
Але правда полягає у тому, що лінуватися можна. І дітям, і жінкам, і чоловікам. А ще можна не хотіти чогось, можна говорити "ні" та навіть плакати. Бути різним – можна.
Це означає, відчувати себе, розуміти свої бажання. Чітко відокремлювати "я повинен" від "я хочу". І пам'ятати: ліньки – це двигун прогресу!
Це цікаво: Дивіться рідкісне фото куниці лісової, яка потрапила у фотопастку