У пишних образах 18 століття висота зачіски часто змагалася з масштабом суконь. Але як вдавалося створювати таку конструкцію без жодного сучасного засобу для волосся?
Коли роздивляємося портрети модниць XVIII століття, важко повірити, що такі об’ємні конструкції створювали без жодних б’юті-гаджетів. Усе трималося на винахідливості, папері та спеціальній помаді – прообразі стайлінгу, повідомляє Радіо МАКСИМУМ з посиланням на ProstoWay.
Читайте також: Макіяж, який додає років: поширені промахи, що роблять погляд важчим
У ті часи зачіска визначала не просто стиль, а місце жінки у світському житті. Чим вищою й складнішою була конструкція, тим престижнішою вважалася її власниця. У 1770-х модниці піднімали волосся на фантастичну висоту, а вже у 1780-х тренд змістився: замість “веж” акцент перейшов на пухнастий об’єм з боків, що обрамляв обличчя.
Папір, помада й щипці: прості інструменти великого ефекту
Основою укладки були:
– спеціальна помада на основі жирів, що робила волосся слухняним
– трикутні шматочки паперу для накручування
– гарячі щипці, схожі на маленьку праску
Помаду наносили на пасмо, накручували його на папір і залишали висихати на ніч або прогрівали щипцями для швидкого результату. Після зняття папільйоток отримували пружні завитки.
Фінальна форма – головна магія
Локони біля обличчя акуратно розчісували, створюючи легку, пухнасту “хмаринку”. Волосся ззаду залишали більш гладким і структурованим – його збирали стрічками або формували кілька чітких завитків. Наприкінці століття, у 1790-х, моду диктували тугі спіральні локони, тому ті самі паперові бігуді використовували без розчісування.
Метод, що пережив століття
Паперові папільйотки стали настільки вдалим рішенням, що їх застосовували ще у XIX та XX століттях, аж до появи сучасних стайлерів. Простота техніки та ефектний результат зробили її класикою, на якій трималося ціле століття моди.
Раніше ми розповідали про 5 дієвих трюків, які допомагають швидко позбутися набряклості під очима та повертають обличчю свіжий вигляд.