8 березня світ відзначає Міжнародний день жінки. Однак – це не лише свято квітів, весни та усмішок. Воно нагадує про довгу боротьбу жінок за рівні права у суспільстві. Зібрали для вас книги про успішних дам, які доведуть, що насправді жінки – не така вже й слабка стать.
У всіх книжках цього огляду перед ведуть жінки, а якщо не ведуть, то принаймні спонукають до дії. Справжні зірки долі, богині життя і кохання, берегині нашого з вами спокою, добробуту, честі. При цьому великої різниці в тому, як саме вони являються нам у цій прозі, здається, немає.
Тут більше: Привітання з 8 березня: вірші та проза для коханих жінок
Мемуари колишнього Держсекретаря США – це півтисячі сторінок, які принесли авторці 8 мільйонів доларів прибутку і славу критика системи. Втім, у "Важких рішеннях" ми не знайдемо особливо гострих пасажів, які стосуються опонентів авторки. У своїй книжці Клінтон більш ніж скромна і навіть прихована, лише іноді відзначаючи, чого коштували їй ці чотири роки служби в адміністрації Обами з 2009 по 2013 рік.
"Мені не подобалася роль поганого копа, але така вже робота", – коментує вона свої дії під час дипломатичної кризи в американсько-ізраїльських відносинах, коли навіть неточні формулювання на зразок того, чи "населений пункт" Єрусалим, а чи "столиця" могли мати небажані наслідки.
Створюється враження, що після поразки Клінтон в 2008 році, коли замість неї на президентські вибори від партії демократів пішов Обама, вона вирішила надалі бути більш обачною. Чого варта одна тільки поїздка лежачи на задньому сидінні фургона, коли авторка вирушила на таємну зустріч з переможцем у президентських перегонах, і з якої починається ця мудра книга.
Героїня цієї книжки, чиє життя неодноразово екранізувалося, завжди віддавала перевагу роботі, оскільки без неї, за її словами, вона була просто Габріель, а з нею Коко Шанель, відома і неповторна. Гордовита і неприступна француженка, яка так і не стала дружиною герцога. Свого часу їй навіть ставили в провину, що вона продовжувала працювати за німців, дивуючи світ все новим модельним вбранням. А як інакше?
Спідниці у жінок в цій історії "настовбурчуються, роблячи їх схожими на гусок, довгі подоли метуть пил на тротуарах, парфуми заглушають запах поту". І в цьому світі, пройшовши шлях від простої модистки до ікони стилю, саме Коко Шанель належало навести свій лад. Упродовж останніх днів перед презентацією колекції вона здатна проводити на ногах по дев'ять-десять годин, у той час як виснажені манекенниці ледь не непритомніють.
Під час таких робочих сеансів вона не їсть ("На це немає часу!") та випиває лише декілька ковтків води: "вона не знає, що таке перерва". Книжка перекладена чотирнадцятьма мовами, нагороджувалася національними і міжнародними преміями. У 1991 році її автор став володарем Гран-прі Міжнародного союзу літературних критиків за свою творчість.
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017)
Найточніше про стиль цієї авторки свого часу висловився відомий американський перекладач Григорій Рабаса. "Я був вражений зустріччю з рідкісною жінкою, – вигукнув він, – яка виглядає, як Марлен Дітріх, а пише, як Вірджинія Вульф!" Справді, стиль письма Ліспектор – легкий, нехитрий і, звичайно ж, пристрасний. Що ж до сюжету книжки, то загалом це історія непримітної друкарки, "дівчини з південного сходу", розказана від імені юнака, який єдиний не помічає її ущербності, готовий дарувати їй квіти, парфуми і слова.
Свінг його летючого стилю перетворює героїню снів у джазову "дівчину з Іпанеми" у виконанні легендарного Стена Ґетца (Станіслава Гаєцького, видатного американського джазового музиканта українського походження) і "кінематографічну" Амелі, яка безтурботно посміхається всім на вулиці, оскільки її все одно ніхто не помічає.
Автор цієї книжки довгий час збирав матеріли для своєї історії, щоби якнайправдивіше змалювати портрет відомої мексиканської художниці в контексті епохи. Вийшло насправді епохальне полотно, у якому Фріда Кало – наче камертон, який змушував звучати поруч з нею кожного, хто траплявся на її важкому шляху. Від чоловіка, видатного художника Дієго Рівера до коханця і втікача з Радянської Росії, одіозного "батька революції" Льва Троцького.
Що ж до назви книги, то вона позичена зі щоденника Фріди, в якому вона називала свою красу "страшною", пишучи вже після травми, хворою, що їй не потрібні ноги, коли в неї є крила. Таким самим невловним ангелом, який зробив культом мистецтва навіть власне тіло, розмалювавши його, ця мужня жінка залишилася в пам’яті свого народу, а також в історії мистецтва ХХ століття.
Ця книжка, присвячена найдавнішому конфлікту історії – між чоловіком і жінкою – стала класикою світової філософської думки й водночас – першою хвилею фемінізму після Другої світової війни. "Друга стать" вийшла у світ у 1949 році спочатку у Франції, а трохи пізніше практично у всіх країнах Заходу. Успіх книги був приголомшливим. Тільки в США було розпродано мільйон екземплярів, і попит при цьому залишився незадоволеним.
Що ж до соціальної ваги, то слід зауважити, що кілька поколінь жінок зросла на цій книжці, шануючи її нову Біблію. Вона принесла своєму авторові світову популярність, зробивши ім'я Сімони де Бовуар не менш знаменитим, ніж ім'я її чоловіка Жан-Поля Сартра, метра інтелектуальної Європи. Попри всі домисли, обоє були попутниками модного в ті часи комунізму, а не членами його партії.
І зокрема "Друга стать" – це спроба розійтися з марксистським підходом до "жіночого питання". У центрі уваги авторки – не "жіночі маси" у боротьбі за спільну справу "пролетаріату", а окрема жіноча особистість в історії – з її фізіологією, анатомією і психологією.
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Читайте також: 5 книг, які допоможуть вивчити українську мову