30 листопада відзначається Міжнародний день спідниці. Це одне з неофіційних свят дизайнерів одягу. З цієї нагоди ми підготували для вас. цікаву добірку прикладів українських давніх спідниць.
Про це пише Радіо Максимум.
Читайте також: Читайте всією сім'єю – ТОП 10 найкращих книг з новорічним настроєм
Міжнародний день спідниці став важливим святом для підвищення уваги до ролі цього прекрасного елемента гардероба в культурі та моді. Сьогодні пропонуємо розглянути добірку цікавих українських прикладів використання спідниць, поясів та фартухів.
Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини.
Дехто з дослідників вважає, що плахти були відомі ще за часів Київської Русі, але найраніші письмові згадки зустрічаються у джерелах другої половини XVI століття. У той час уже розрізняли плахти за кольором і матеріалом. "Добрими" вважали плахти червоного кольору, а простішими — синього кольору ("синятки")", пише Локальна Історія.
До плахти спереду, де був розріз, завжди носили попередницю. Плахти були вовняні, а заможніші носили напівшовкові плахти (шовк на сукні).
Продай, милий, дві телички,
Та справ мені дві спіднички,
Щоб я в плахті не ходила,
Щоб я людей не смішила (Павло Чубинський).
Незшита частина жіночого одягу нижньої частини тіла, верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору. Її носили в будний день, у свята носили плахту. Цю назву вживали в центральній та східній Україні, в інших місцевостях таку незшиту частину жіночого одягу називали опинка, горботка, фота, запаска.
Дерга мала значну кількість варіантів тканого малюнку, кольористичного вирішення, розмірів і способів носіння.
Плахта, запаска, дерга і попередниця — все це підперізується крайкою. Це пояс, за допомогою якого утримувався стегновий незшитий, а пізніше зшитий одяг. Ширина її дорівнювала 3-15 см, довжина — до 3 м.
Жіночі крайки, як і чоловічі пояси, бувають ткані й плетені.
Тчуться крайки з шовкових або з вовняних ниток, а плетуться з бавовняних ниток і вовни. Нитки розташовуються вподовж, а вовну впоперек. Жіночі крайки значно вужчі і коротші від чоловічих поясів; щодо кольору вони бувають червоні, сині, зелені та квітчасті з китицями з обох кінців.
Фартух – шматок тканини, який пов'язували поверх стегнового вбрання або просто на сорочку. Він був обов'язковим елементом жіночого традиційного народного вбрання.
Відомо, що фартух був обов'язковим для жіночого вбрання. Дівчинка одягала його після того, коли у неї починалися регули (маленькі діти носили тільки сорочки). Тобто це була ознака перетворення дівчинки на дівчину: “Коли б мені фартушок і добре намисто, то я б була отій жінці на славу невістка”. У буденному одязі фартухи-запаски були функціонально необхідними, щоби захистити сорочку або стегновий одяг від бруду, а у святковому були скоріше декоративним елементом", зазначає Локальна історія.
Цей давній аксесуар побутував переважно на Полтавщині. Хоча також трапляються згадки й цікаві зразки із Дніпровщині, Миколаївщини та Луганщини. Не виключено, що могли бути в інших регіонах також.
Фіксувався гаман поясом чи крайкою або ж пришитими до нього шворками.Носили в кишенях дрібні гроші, кісники, стрічки, насіння", пише Творча майстерня Оленки Дідик.
Це цікаво: Всесвітній день співчуття – поради як його НЕ можна висловлювати