Зарубіжні переклади цього року – це насамперед актуальність нових книжок, які потрапляють до нашого читача одночасно з усім світом. По-друге, це несподівані відкриття світової класики, коли культові автори постають у зовсім іншому ракурсі.
Тож насолоджуйтесь перекладними бестселерами та літературними сенсаціями 2019-го!
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019)
До книжкової серії "Writers on Writing", у якій публікується ця збірка колумбійського класика, видана за підтримки Українського культурного фонду, входять раніше не перекладені українською публіцистичні твори та есеїстика всесвітньо відомих авторів й українських письменників. Зокрема щодо культового автора "Ста років самотності" та "Осені патріарха" це цілком доречно, адже Маркес від початку був газетярем; журналістика в певному сенсі була його першим коханням і, як усі перші кохання, найтривкішим. Ця професія стала його першою опорою як письменника, тож не дивно, з яким професіоналізмом виписані ці тексти.
До теми: 10 найкращих українських книжок 2019 року за версією Радіо МАКСИМУМ
Серед яких і "Злидні письменника", і "Мій особистий Гемінґвей", і "Як написати роман?", а також "Дорожні байки" з "Магічними Карибами" та цілою колекцією з газетярського доробку, у якому справа Рудої Дженні чергується з виступом Че Гевари, а музика Бартока звучить разом з піснями The Beatles. "Еміліо Ґарсія Р'єра, який поділяв мою думку і є критиком та істориком кіно із дещо надприродною проникливістю, особливо після другої чарки, сказав мені тими днями: "Я слухаю Beatles з певним острахом, бо відчуваю, що згадуватиму їх усю решту свого життя".
(К.: Видавництво Жупанського, 2019)
Цей роман – своєрідний приквел до знаменитого "1984" видатного британського письменника і публіциста. У ньому розповідається про екзистенційну кризу звичайного представника англійського середнього класу на тлі загальної кризи напередодні Другої світової війни. У ранкових газетах суцільні вбивства від Іспанії до Китаю, на залізничній станції знайшли відтяті жіночі ноги, а весілля короля Албанії під питанням. До того ж криза середнього віку в героя, штучна щелепа у склянці, докучливі діти, сварлива жінка. І вся вулиця, де мешкає герой, відповідна.
"Типова в'язниця з вишикуваними у ряд камерами. Довга лінія камер для тортур на кількох мешканців, в яких конають бідолахи із заробітком "не більше ніж 5-10 фунтів на тиждень". Над ними знущається начальник, дружина виїдає мозок, а діти висмоктують останню краплю крові". Загалом з цього роману можна дізнатися про передумови і побачити перші паростки страшного світу, описаного у "1984", оскільки, на думку головного героя твору, нищення колишнього затишного світу розпочалося ще напередодні Першої світової війни, продовжилося і посилилося після її закінчення, і, вочевидь, довершиться Другою світовою – останньою, довічною, безкінечною.
(Л.: Видавництво Старого Лева, 2019)
Героїня цього легендарного роману одного із найвизначніших письменників сучасності сподівається на нове життя, та чи судилося її мріям збутися? ЇЇ чоловік – успішний хірург, а згодом мийник вікон – любить свою дружину, втім, не може відмовитися від позашлюбних зв'язків, які виправдовує власною теорією про буцімто різне походження любові тілесної й душевної. Така життєва філософія примушує жінку страждати впродовж усього шлюбу, тим паче, що після вторгнення російських танків до Праги подружжя емігрує до Цюріха.
(Х.: Фабула, 2019)
Осінь Середньовіччя, описана у цьому детективному романі, мало відрізняється від сьогоднішнього жанрового стандарту. Погані дороги, пияк-слідчий, проблеми з митницею. "Митник, який щойно прокинувся, освітив карету ліхтарем і постукав у двері з правого боку. "Добрий вечір, – мовив хрипким голосом і позіхнув. – Пізнувато подорожуєте. Можна побачити ваші документи?" Чоловік навпроти мене вийняв з кишені папір. Я, звичайно, не мав ніяких документів, люба сестро, від самого прибуття до Стокгольма".
Насправді ж, за сюжетом, восени 1793 року в загидженому озері Фатбурені, куди вода змиває сміття з усього Седермальму, знаходять спотворений труп. Розслідувати справу таємничого покійника береться Сесіл Вінґе, колишній прокурор, який уже не раз допомагав поліції Стокгольма розкривати злочини. От тільки здоров'я його щодень гіршає, і схоже на те, що справа буде його лебединою піснею. Часу залишається обмаль, а прийдешня зима обіцяє бути найскладнішою за останні десятиліття.
(Л.: Астролябія, 2019)
Цей роман – велика літературна містифікація, що має цілком детективну історію. Будучи виданий у 1947 році відомим французьким письменником, він лише у 1960-х здобув справжнє авторство, увійшовши до скарбниці світової літератури. За сюжетом, що нагадує абсурдистську п'єсу в стилі французьких сюрреалістів, описується Дублінське повстання 1916 року, здійснене ірландськими республіканцями.
При цьому класична революційна схема захоплення пошти-телеграфу-телефону розбивається об одну-єдину перепону. Тендітну та чарівну. Дівчину, яка просиділа всю революція в клозеті, сплутавши карти благородній справі. "Я ж не сидітиму тут до кінця своїх днів, думала Ґерті. Боже милосердний, пошту захопили бандити, республіканці. Але вони мали б уже піти. Хоча ні, здається, вони не пішли. А всі інші пішли. Інші, тобто ми. Отже, то таки був постріл. Отже, це повстання. Їхня революція. І цей чоловік з револьвером – це республіканець. Ірландський республіканець. Боже милосердний! Боже, бережи короля! А я тут сама, у їхніх руках".
(Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019)
Крім втручання потойбічних сил, цього разу американський класик і король жахів пише про кошмар, присутність якого в повсякденному житті цілком реальна. Новий роман Кінга розповість про тренера Дитячої ліги з бейсболу, якого звинувачують у зґвалтуванні і вбивстві 11-річного хлопчика. Цей самий Террі працює викладачем англійської мови, виховує двох дочок, та й взагалі здобув славу одного з найпопулярніших жителів міста. Однак після звинувачень жителі міста вже налаштовані проти нього.
"З іншого боку вулиці за поліцейськими козлами розмістились репортери, оператори й невеличкий натовп витрішколюбів. Кілька людей тримали плакати. На одному було написано "УБИВЦЮ НА СТРАТУ", на другому – "МЕЙТЛЕНД, ТИ ГОРІТИМЕШ У ПЕКЛІ". Детектив, що розслідує справу, і сина якого колись тренував головний герой, здійснює швидкий і публічний арешт підозрюваного.
У затриманого залізне алібі, бо він перебував у іншому місті, але коли детектив і окружний прокурор додають до справи докази з ДНК, вирок стає очевидним. Але як людина може бути у двох місцях одночасно? Що відбувається в містечку? Тут явно живе дещо жахливе. Те, що, напевно, може набувати людської подоби.
(Х.: Віват, 2019)
Книга мемуарів Патті Сміт, хрещеної мами панк-року, про її життя в 1960-70-х роках з культовим фотографом і художником Робертом Мепплторпом, видані через двадцять років після його смерті від СНІДу – чудові глибоким зануренням в епоху. Тобто у бурхливе життя літературної, художньої та артистичної богеми. Якщо точніше, то перед нами така собі ретроспекція "розбитого" покоління, пропущена крізь призму суто приватного життя. Яке, між іншим, вдалася в прямому сенсі цього слова: "Вижило небагато, У тому числі я. Зовсім не збираюся пишатися тим, що вціліла. Просто мені суто випадково дісталася щаслива конячка".
Не дивно, що книжка отримала одну з головних літературних премій США – National Book Award, а її авторка разом з Бобом Діланом, Джимом Моррісоном і Лу Рідом входить у четвірку кращих американських рок-поетів. Загалом перед нами знайомий образ 60-х: фестиваль у Вудстоку і сексуальна революція, Аллен Гінзберг і Сальвадор Далі, Енді Варгол і вже забуті персонажі тодішньої рок-сцени на зразок гуртів "The Band" і "Blue Öyster Cult". Чимало про легендарну співачку Дженіс Джоплін, про яку авторка пам'ятає, що та була завжди була з пляшкою лікеру "Саутерн комфорт", через кожні два слова казала "розумієш, чувак", а ось як Кріс Крістофферсон наспівав їй "Me and Bobby McGee", а Дженіс підхопила мотив, це не дуже пам'ятає. Мовляв, "занадто молода я була і занадто поглинена власними переживаннями".
(Х.: Фабула, 2019)
За сюжетом цього роману, у недалекому майбутньому, де популярні цифрові наркотики, не залишилося заборон. Споживання досягло межі, мораль вийшла з моди, релігії перетворилися на фастфуд. Людство живе в розвагах, розпусті і наркотиках. Еліта практикує новий різновид розваги – Персональні Реальності, у яких можна втілити будь-яку злочинну фантазію. Новий технокульт, творіння таємничої медіакорпорації, обіцяє кожному нескінченні задоволення і вічне життя в синтезованій персональній реальності.
Тим часом корпоративний шпигун отримує завдання проникнути в надра корпорації, що створює ці реальності, щоб з'ясувати суть зловісного проєкту, але сам виявляється втягнутий в диявольську гру. Порнографічний експеримент над мільйонами людей і запуск першої цифрової релігії в світі ламають всі його плани, і шпигун відкриває для себе одну приголомшливу істину...
(К.: Yakaboo Publishing, 2019)
Чому ми ніколи не думаємо на самоті? Ця книжка розглядає феномен, який виник завдяки когнітивній науці. Її темний бік – це низка одкровень про те, що людські здібності не є тим, чим здаються, що люди здебільшого надзвичайно обмежені в тому, як вони працюють і чого вони спроможні досягнути. Справді, як трапляється, що люди можуть одночасно ошелешувати своєю винахідливістю і розчаровувати своїм невіглаством? Чому більшість людей не розуміє механізмів дії приладів, якими ми користуємося щодня, навіть таких простих, як зливний бак унітазу? Як нам вдалося опанувати стільки всього у свті попри те, наскільки обмеженим часто є наше розуміння речей?
Автори цієї книжки переконують, що усі ми живемо у спільнотах знання і те, що ми вважаємо "своїми" знаннями, насправді розподілено між нами і довколишнім світом, тож ми сягаємо по ці експертні знання, навіть не помічаючи цього і не усвідомлюючи глибини свого невігластва. Високорозвинені суспільства насправді складаються з осіб, кожна з яких поодинці знає напрочуд мало, проте самé суспільство успішно розвивається завдяки ефективному обміну знаннями.
(К.: Наш Формат, 2019)
Вивчення розвитку людських суспільств у цій книжці не зводиться до каталогізації видатних постатей, подій, конфліктів і політичних рішень. Щоб зрозуміти основні процеси та поворотні моменти, переконує автор, відомий американський філософ, треба дослідити, як виникали, змінювалися й занепадали політичні інститути. Тож він аналізує, як розвивалися та взаємодіяли держава, право й демократія протягом останніх двох сторіч.
Автор простежує, чому в одних країнах вдалося встановити демократичні уряди, яким властива відповідальність і підзвітність, а в інших – ні, а також описує небезпечні ознаки, що можуть вказувати на занепад розвинених демократій. Тож як домогтись інституційного розвитку, балансуючи інститутами, що постійно конфліктують між собою? Чому збільшення прозорості й контролю не завжди призводять до зменшення корупції і покращення бюрократії? Чому інститути занепадають і як цьому протидіяти? На ці та інші питання можна знайти у надзвичайно цікавій книжці Френсіса Фукуями.
Ігор Бондар-Терещенко
Це цікаво: 5 українських книг, які отримали престижні нагороди