Класика Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" всупереч тодішній забороні та цензурі не втратила своєї актуальності й в XXI сторіччі. Українські школярі вивчають повість в школах, і взагалі: з часом вона набуває тільки цікавіших інтерпретацій, як-от сучасний український серіал "Спіймати Кайдаша".
Кайдашева сім'я – реалістична соціально-побутова повість українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького, написана у 1878 році, пише Радіо Максимум.
Читайте також: 7 цікавих слів української мови від великого Сонцепоклонника – Михайла Коцюбинського
Мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне.
В неї снігу зимою не дістанеш.
Кайдашиха привітала старшу невістку перше солодкими медовими словами, а потім уже дала їй покуштувать полину. З Мелашкою вона обійшлась інакше: вона одразу почастувала її полином.
Матері твоїй сторч та в борщ!
Часто трапляються сім'ї, в котрих буває така колотнеча та завсідня лайка та сварка, що життя в хаті стає якимсь пеклом.
Недурно ж кажуть: дівка, як верба: де посади, то прийметься.
– Не так легко, мамо прийнятись, коли посадили ніби на гарячому піску.
Я скажу слово, а вона десять.
В чужих руках шматок хліба все здається більшим.
Мелашка зітхнула. Вона почутила, що рідна мати б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками.
Обидві сім'ї насторочились одна проти другої, як два півні, ладні кинутись один на другого. Треба було однієї іскорки, щоб схопилась пожежа.
Твоя краса, твої чорні брови, неначе моє здоров'я. Як глянув я на тебе, то неначе набрався здоров'я, – знов почав Лаврін.
Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку. З жита ніби виплила молода дівчина з сапою в руках.
Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.
То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся.
Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї й серце з перцем, – сказав Лаврін.
Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода в криниці.
Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.
То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
– І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.
Густа тінь під зеленим гіллям розлила якісь чари. Мелашка здалась йому тепер вдвоє кращою. Червоний мак на голові зблід перед її красою.
В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима.
З п'яним розмовляти – тільки гаяти час
Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а проте втопився. І п'ятниці нічого не помогли, – говорив Карпо. – Варто було мучити себе цілий вік.
Кайдашиха таки випила чарку, хоч і скривилась, як середа на п'ятницю.
Кайдаш обернувся од комина, коли гляне під стіл, під столом лежить здоровий, як кабан, та кудлатий чорт, з страшною чорною мордою, з рогами, з ротом до вух, з білими здоровими зубами.
Кайдаш не встиг одвести очей, а з-під шиї вискочило вже два чорти, показали йому язика й знов сховались у дірку. Кайдаша взяла злість, він ухопив макогона, кинувся до комина та як трісне макогоном по шиї, аж шматки глини одколупились і посипались додолу.
У березні 2020 року на телеканалі СТБ був показаний серіал українського виробництва "Спіймати Кайдаша" за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", але з сюжетними змінами. Стрічка завоювала величезну популярність серед українців і стала своєрідною сенсацією в українському кінематографі. Творець серіалу Наталія Ворожбит перенесла події в період 2000-2010-х років і додала багато нових сюжетних ліній.
Сюжет. Молодий син Кайдаша Лаврін повернувся з армії й тепер хоче погуляти на славу, водночас як Карпо впевнено вирішує одружитися з Мотрею, дівчиною з пробивним характером. Але що робити, коли в будинку зустрічаються характери двох господинь, і як довго чоловіки будуть стояти осторонь?
Дивіться фрагмент українського серіалу "Спіймати Кайдаша"
Це цікаво: Говори красиво: вивчаємо урочу українську мову з Лесею Українкою