Крип'якевич Іван Петрович – український історик, академік АН УРСР, професор Львівського державного університету ім. Івана Франка, директор Інституту суспільних наук АН УРСР. Він автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та Богдана Хмельницького тощо.
До дня народження Івана Крип'якевича 25 червня Радіо Максимум розповідає деталі його життя. Читайте біографію українського історика у новому матеріалі!
Цікаво Письменник і громадський діяч Марко Черемшина: біографія видатного українця
Іван Крип’якевич народився 25 червня 1886 року у Львові. Батько його, вчений-теолог родом із Холмщини, змушений був переїхати до Львова після ліквідації в рідному краї унії. У 1904 році майбутній учений закінчив польську гімназію й до 1909 року навчався на філософському факультеті Львівського університету.
Потяг до історичної науки проявився в Івана Крип’якевича ще в 1902 році, коли молодий гімназист потрапив до бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) й познайомився з ветераном соціалістичного руху в Галичині М. С. Грушевським, який надовго став для нього символом української історичної науки.
Іван Крип'якевич редагував та друкував матеріали в таких журналах: "Молода Україна", "Літературно-науковий вістник", "Дзвінок", "Історичні листки", "Ілюстрована Україна", "Політика", "Історичний вісник".
З 1905 року студент починає друкуватись під його керівництвом у "Записках Наукового Шевченка". Разом з тим Іван Петрович, будучи членом студентського союзу, бере активну участь в українізації університету. За це його ув’язнили 1 лютого 1907 року за порушення громадського спокою.
В 1908 році він організував "Просвітній кружок" та співпрацював з "Просвітою". Деякий час виконував обов’язки бібліотекаря в "Академічній громаді" та розробив інструкцію для люстраторів читалень, узагальнюючи досвід бібліотек Німеччини, Росії, США, Польщі, Норвегії.
Після закінчення університету Крип’якевич починає вчителювати в Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого. Наступні роки відзначились його активною діяльністю:
В 1941 році Крип’якевич отримує ступінь доктора історичних наук без подання дисертації. Під час окупації нацистами працював редактором "Українського видавництва". Коли в 1944 році місто Львів було звільнено від гітлерівців, він працює в поновленому Львівському університеті як декан.
Він автор 4 навчальних книг: "Коротка історію України для початкових шкіл та першої класи гімназії", "Шляхи слави українських князів", "Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл", "Огляд історії України. Для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів".
В цей період його звинуватили в тому, що він є противником марксизму і примусово перевели до Києва під нагляд органів держбезпеки. В 1946 році Іван Петрович обіймає посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР та на пів ставки завідувачем відділу стародруків Бібліотеки АН УРСР.
Нарешті в травні 1948 року вчений повертається до Львова, де два роки займав посаду старшого наукового співробітника Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР. В 1959-1965 роках Іван Петрович входив до редколегії Радянської Енциклопедії, де опублікував статті про Україну, переважно середніх віків.
Помер видатний науковець 21 квітня 1967 року та похований на львівському Личаківському кладовищі. На честь Івана Крип'якевича названо вулиці у багатьох містах і селах України, зокрема, у Львові, Винниках, Володимирі, Калуші, Кам'янці-Подільському, Костополі, Пустомитах, Стрию, а також провулок у Первомайську, Миколаївської області.
І ще Найвідоміша меценатка Києва – біографія Варвари Ханенко