Її називали українською Фаїною Раневською за гострий язик та іскрометний гумор. Так само як і у Раневської, у Нонни Копержинської не було головних ролей у кіно. Але епізоди з її участю стали справжньою класикою кінематографа.
Звання народної артистки Нонна Копержинська отримала в 1967 році. Але справді народною вона, напевне, була завжди, відколи з’явилася вперше на сцені театру ім.І.Франка.
До слова Міжнародний день театру: ТОП 10 найпопулярніших українських акторів та акторок
Народилася Нонна 1 травня 1920 року в Києві. Коли їй було два роки, в неї помер батько. Потім Нонна з мамою-лікаркою переїхала жити на Донбас у невелике місто – Димитров (нині Мирноград), Влаштувавшись на роботу, мати-одиначка працювала лікарем у дві зміни, але добробуту сім'ї це не додало.
Коли Нонні минуло 14 років, до містечка завітала пересувна театральна трупа з кількома виставами. І вона, як сама себе потім називатиме "провінційна дурочка", просто захопилася сценою, вирішивши, що саме це і є її покликанням. У підсумку, семикласниця втекла із дому, бо вирішила, що зможе добре заробляти, чим допоможе матері.
Дізнавшись про вік втікачки, просто із передмістя члени трупи повернули Нонну матері. Дорогою один із акторів пояснив, що без середньої освіти й театрального інституту вона може, хіба що, розраховувати на жебракування та більш-менш регулярну милостиню.
Тоді у 1938 році Нонна вступила до театрального інституту. Вона потрапила на курс до Амвросія Бучми. А згодом її помітив Олександр Довженко і зняв у своєму фільмі "Щорс".
У перший рік війни Нонні довелося залишити навчання. Тоді ж померла мати, яка залишила медицину та перейшла працювати на будівництво стратегічного Дніпровського каналу. У 20 років дівчина залишилася круглою сиротою.
Завдяки її веселій вдачі самотність тривала недовго. У воєнні роки студентка познайомилася з інтелігентною людиною, молодим архітектором. За два місяці пара побралася.
Часу зволікати не було – чоловіка відправили на південний захід проходити прискорену військову підготовку, тоді як непокірлива дружина вирішила залишитися в Україні. Врешті-решт, їм довелося розлучитися, і сина Євгена Нонна Кронідівна народжувала вже як мати-одиначка.
Це тоді, від розпуки та безнадії, у молодої жінки з’явилася звичка – багато палити "Біломор". Проте навіть після розлучення подружжя залишилося друзями і протягом багатьох років ходили одне до одного в гості, зустрічалися на свята.
По закінченні війни Нонна Копержинська повернулася до театрального інституту, де Амвросій Бучма улюбленицю зустрів із неприхованою радістю. У 1945 році режисер Гнат Юра поставив п’єсу "Мартин Боруля" Івана Карпенка-Карого. Роль Палашки у виконанні Нонни Копержинської стала дипломною роботою студентки.
Уже в 1946 році за розподілом її зарахували до трупи Київського українського академічного театру імені Івана Франка, куди молоду актрису запросив сам головний режисер – Гнат Петрович Юра, який сценою перевірив її творчі здібності.
Народна артистка України Галина Яблонська, яка працювала з Нонною Копержинською, пригадувала:
Нонна Копержинська не грала на сцені – вона на ній жила, і в цьому її можна порівняти з Амвросієм Бучмою.
Вдруге з'явилася на екрані в картині "Украдене щастя" (1952), але народна слава до неї прийшла після ролей у фільмах "За двома зайцями" (1961) і "Королева бензоколонки" (1963). Голос видатної акторки впізнавали і любили шанувальники радіовистав "Театр перед мікрофоном".
У 1995 році Нонна виконала свою останню кінороль, знявшись у ролі няні панночки (Вікторія Малекторович) у першому фільмі українського еротичного серіалу "Острів любові" режисера Олега Бійми.
Смерть через хворобу
Померла Нонна від онкологічного захворювання 10 червня 1999 року. Через рік, теж від раку, помер старший син Копержинської, Євген.
Похована поруч зі своїм другим чоловіком, театральним режисером Павлом Шкрьобою на Байковому цвинтарі Києва (ділянка № 49-А).
Варто знати "ТИТР": в Україні з'явився онлайн-кінотеатр з фільмами про культуру