Зажурилась Україна – така її доля: крилаті цитати та фрази Тараса Шевченка

Тарас Григорович Шевченко є не тільки геніальним письменником, поетом та художником, а й справжнім філософом та символом української ідеї. Його творчість, його внесок у розвиток української культури неоціненні.

Цитати Тараса Григоровича – це крилаті вислови, які надихають та ніколи не втрачають своєї актуальності. Радіо Максимум підготувало підбірку влучних фраз письменника.

Цікаво: Прислів'я про дружбу – небанальні та цікаві фразеологізми та цитати про друзів

Цитати Шевченка про Україну

• "Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!" ("Сон").
• "Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!" ("Тарасова ніч")
• "Зажурилась Україна – така її доля!" ("Тарасова ніч")
• "Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго-довго кров степами текла-червоніла..." ("Гайдамаки")
• "Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають". ("І мертвим, і живим…")
• "Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте". ("Згадайте, братія моя…")
• "Молися, сину, за Вкраїну його замучили колись..." ("Мені однаково, чи буду…")
• "О Господи! Дай мені хоч глянуть на народ отой убитий, на тую Украйну!" ("Заросли шляхи тернами…")
• "Холоне серце, як згадаю, що не в Україні поховають, що не в Украйні буду жить, людей і Господа любить" ("В неволі тяжко, хоча й волі…")
• "Я всю мізерію оддав моїй Україні-небозі…" ("Буває, в неволі іноді згадаю…")
• "Для чого я на світ родився, свою Україну любив?" ("Чернець")
• "Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть" ("Чи ми ще зійдемося знову?...")

Цитати Шевченка про кохання

Любов – Господня благодать!
Люби ж, мій друже, жінку, діток;
Діли з убогим заробіток,
То легше буде й зароблять. ("Москалева криниця")

Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай! ("Молитва")

Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як Бог нам дає... ("Причинна")

Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає. ("Тополя")

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами. ("Катерина")

Тяжко, тяжко в світі жить
І нікого не любить... ("І багата я …")

Диво дивнеє на світі
З тим серцем буває!
Увечері цурається,
Вранці забажає!
Та так тяжко забажає,
Що хоч на край світа
Шукать піде… ("Титарівна")

Цитати Шевченка про Бога

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори –
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога. ("Як умру, то поховайте…")

Пребезумний в серці скаже,
Що Бога немає […] ("Давидові псалми. 52")

Все од Бога!
Од Бога все! А сам нічого
Дурний не вдіє чоловік! ("Варнак")

Ми віруєм Твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! встане воля!
І Тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки. ("Кавказ")

Встань же, Боже, суди землю
І судей лукавих.
На всім світі Твоя правда.
І воля, і слава. ("Давидові псалми. 81")

Не нам на прю з Тобою стати!
Не нам діла Твої судить!
Нам тілько плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами. ("Кавказ")

Боже! Боже! Даєш волю
І розум на світі,
Красу даєш, серце чисте…
Та не даєш жити.
Не даєш на рай веселий,
На світ Твій великий,
Надивитись, намолитись
І заснуть навіки. ("Княжна")

І за що
Його, святого, мордували […]
Чи не за те, що й ми тепер
(Сам себе питаю)
Отакими злодіями
Тюрми начиняєм,
Як і Син отой Марії? ("Неофіти")

І все-то те лихо, все, кажуть, од Бога!
Чи вже ж Йому любо людей мордувать?
А надто сердешну мою Україну. ("Іржавець")

І Бог не знає,
А може, й знає, та мовчить. ("Княжна")

А може, й Сам на небесі
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
Як править миром! ("Якби ви знали, паничі...")

Уквітчай голову дівочу
Лілеями і заспівай,
Поки Едем, твій тихий рай,
Ще не підпалював Єгова
Сердитий іудейський Зевс. (Перша редакція поеми "Марія")

Цитати Шевченка з листів

• "А в Малоросію не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую", – з листа до свого друга, кошового Якова Кухаренка.
• "Був я уторік на Україні, був у Межигорського Спаса і на Хортиці, скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями – бодай вони переказилися", – з листа до свого друга, кошового Якова Кухаренка.
• "Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Велике щастя буть вольним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить", – лист до Микити Шевченка, 15 листопада 1839 року.
• "А ночі, ночі! Господи, які страшні та довгі! – та ще й у казармах", – до А. І. Лизогуба; 11.XII 1847, Орська кріпость.
• "Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх "Гайдамаків". Пустив я їх у люди, а до ції пори ще ніхто й спасибі не сказав. Може й там над ними сміються так, як тут мос­калі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені білше нічого і не треба. Нехай собака лає, вітер рознесе", – до Г. Тарновського; 25.1 1843, Петербурґ.
• "Давно ворушиться у мене в голові думка, щоб перевести на наш прекрасний український язик "Слово о полку Игоря", – до А. О. Козачковського; 14.IV 1854, Новопетровське укріплення.
• "[…] я по плоті і духу син і рідний брат на­шого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров'ю", – до В. Г. Шевченка; 2.II 1859, Петербурґ.

І ще: Біографія Павла Тичини – історія життя унікального українського поета однієї збірки