Є люди, в яких навіть щасливі стосунки не тривають довго. Ви знайомитеся з людиною, у вас зав’язуються стосунки. І все наче добре, але через певний проміжок часу всередині вас з’являється тривога, яка викликає бажання покинути партнера.
При цьому конкретної причини для розриву стосунків немає. Найімовірніше, причиною цьому є або поведінковий патерн з минулого, або ж непропрацьована травма. Про це йдеться на платформі Психологічна підтримка.
Цікаво: Ось, від чого потрібно відмовитися, щоб досягнути більшого
Якщо батьки приділяють дитині мало уваги, дають недостатньо тепла, вона починає прикидатися, ніби увага й турбота їй взагалі не потрібні. У такої дитини формується уникаючий тип прив’язаності.
Цих людей лякає близькість. У дорослому віці вони живуть зі страхом бути покинутими, перебувають в очікуванні підлості або зради від близьких. Тому люди з уникаючим типом прив’язаності намагаються вийти зі стосунків першими, щоб уникнути болю. Це дає їм відчуття безпеки.
Трагедія людей з уникаючим типом прив’язаності в тому, що вони при цьому так само прагнуть близькості та любові, як і інші. Але їхня психіка їм цього не дозволяє, змушуючи вдаватися до тих самих патернів поведінки.
Буває так, що всі романтичні стосунки тривають однаковий період часу – наприклад, рік. Коренем проблеми може бути непропрацьована травма. Найімовірніше, в житті такої людини був досвід, коли важливі стосунки переривалися за той самий проміжок часу.
Наприклад, коли їй був рік, у сім’ї з’явилася друга дитина, якій батьки почали приділяти максимум часу. Якщо раніше перша дитина була для батьків усім, то з появою братика чи сестрички ситуація докорінно змінилася: старша почала ревнувати, виникло відчуття безсилля через неможливість повернути все як було.
У такої людини формується розуміння: якими б ідеальними не були стосунки, скоро з’явиться суперник, який їх зруйнує. Причому “суперник” – не обов’язково людина: це може бути навіть робота чи хобі партнера.
Подібна травма може з’явитись і в дорослому віці. Наприклад, коли романтичні стосунки різко обірвалися через короткий період часу. Це може провокувати страх повторення цього сценарію в нових стосунках. І цей страх може зруйнувати подальші взаємини.
Щоб стати відкритим до нових довготривалих стосунків, потрібно усі ці травми пропрацювати разом із психотерапевтом. Але в цьому можуть виникнути труднощі. Адже робота із психотерапевтом – це теж своєрідні стосунки.
У клієнта може виникнути бажання й ці стосунки розірвати. Тому важливо під час терапії відстежувати в собі подібні думки, страхи, щоб поділитися ними зі спеціалістом. Це дасть вам шанс позбутися негативних емоцій і переживань, щоб в майбутньому навчитися будувати стосунки вже за новим сценарієм.
І ще: 10 речей, які потрібно зробити, якщо ви нічого не хочете робити