Паралельні задачі, чати, дзвінки й термінові листи стали буденністю для багатьох офісних працівників. Кар’єрна експертка з профорієнтації пояснила, до яких наслідків це призводить, чому багатозадачність стала "ненормальною нормою" та як навчитися працювати з фокусом.
Писати лист, відповідати в чаті й одночасно думати про дедлайн – для багатьох офісів це звичний сценарій. Та за відчуттям постійної зайнятості часто ховається втома, роздратування і падіння якості роботи, повідомляє Радіо МАКСИМУМ з посиланням на MC.
Читайте також: Чому після 30 друзів стає менше – і це абсолютно нормально
Найчастіше багатозадачність очікують від адміністративних працівників, координаторів, проєкт-менеджерів, комунікаційників і маркетологів. У цих ролях завжди багато запитів, каналів і ситуацій, які потрібно гасити "тут і зараз".
У результаті людина постійно перескакує між креативними й аналітичними завданнями – інколи по кілька разів на годину. Для частини керівників це виглядає як ознака ефективності – мовляв, працівник усе встигає й завжди на зв’язку. Але в довгій дистанції такий режим не працює.
Навіть якщо комусь здається, що багатозадачність дається легко, для нервової системи це постійний стрес. Часті перемикання збивають концентрацію і з’їдають увагу, а разом із цим падає якість результату.
Особливо це відчутно під час складної розумової роботи – написання текстів, стратегій, аналізу даних. У такі моменти мозку потрібна тиша й фокус. Коли ж доводиться постійно реагувати на дзвінки та повідомлення, губиться контекст, а робота стає поверхневою.
Експертність не формується в режимі постійного поспіху. Вона потребує глибини, часу на роздуми й аналіз власного досвіду. Саме тому багатозадачність майже несумісна з розвитком майстерності.
На старті кар’єри вміння швидко підхоплювати різні задачі може бути корисним. Але на рівні middle і вище від спеціалістів очікують іншого – уміння вибудовувати пріоритети й працювати на результат, а не просто бути зайнятими.
Керувати кількома процесами можливо, але без хаотичного розпорошення уваги. Ключове – чітко визначити головне і свідомо відмовитися від другорядного.
Постійна багатозадачність тримає організм у напрузі й не дає часу на відновлення. Якщо такий режим стає звичкою, ризик вигорання різко зростає.
Ще один сигнал – відчуття, що ви багато працюєте, але не бачите реального прогресу. Часто це трапляється через фокус на дрібних завданнях, які легко закрити, але які не рухають основні цілі.
У такій ситуації варто переглянути спосіб роботи – скоротити зайві зустрічі, прибрати дрібні відволікаючі задачі й подивитися, чи справді просувається ключова робота. Це допомагає зрозуміти, проблема в перевантаженні чи в самому стилі роботи.
Раніше ми ділилися матеріалом про страх змін і чому він змушує людей застрягати в зоні комфорту