У корейському Пхьончхані завершилася 23-тя зимова Олімпіада. Завершилася перемогою норвежців, які здобули рекордну кількість нагород – 39 (14 золотих, 14 срібних і 11 бронзових).
Американці своїх 23 медалі вважають провалом. Очікували ж не менше 37-ми. Перше за історію виступів на зимових Іграх золото вибороли угорці. Нова Зеландія зі своїми двома бронзами має медалей вдвічі більше, ніж за всі попередні роки. До фристайліста Олександра Абраменка ніколи не вигравали медалей зимових Олімпіад українські чоловіки.
Від ейфорії до полювання на відьом. Чому збірна з біатлону провалилася на Олімпіаді-2018?
Власне, свої локальні досягнення має кожна країна і більшість видів спорту. Однак то успіхи радше містечкові. У цьому матеріалі спробуємо згадати про ті звершення й події Ігор у Пхьончхані, про які згадуватимуть десятиліттями і не лише в країнах, представники яких відзначилися.
37-річна норвезька лижниця здобула на Олімпіаді-2018 п’ять нагород – дві бронзи, срібло і золото в командному спринті і на марафонській дистанції 30 км класичним стилем. Тим самим, Маріт довела кількість нагород на Олімпіадах до 15-ти – вісім золотих, чотири срібних і три бронзових. Вона випередила своїх земляків – біатлоніста Уле-Ейнара Бйорндалена і лижника Бйорна Делі, у яких було 13 і 12 нагород відповідно – і стала найтитулованішою олімпійкою в історії.
Правда, за кількість золота Маріт з Уле-Ейнаром та Бйорном лише порівнялася. Втім, форма Бйорґен, а також вчорашня заява про те, що в наступному сезоні вона збирається поборотися за перемогу в Кубку світу з землячкою Терезою Йохауґ дають зрозуміти, що, можливо, Олімпіадою в Пхьончхані, яка була п’ятою в кар’єрі Маріт, справа не обмежиться.
Японський стрибун з трампліна взяв участь у восьмій Олімпіаді в кар’єрі. То – абсолютний рекорд зимових Ігор. На літніх Олімпіадах частіше виступали лише троє атлетів – канадський наїзник Іан Міллар, котрий у період з 1972-1976-го і 1984-2012-го виступив на десяти Іграх, а також австрійський майстер вітрильного спорту Губерт Раудашль (1964-1996) і латвійський стрілець Афанасій Кузьмін (1976-1980 і 1988-2012), котрі змагалися на дев’яти Олімпіадах.
Касаї не пропускає головних стартів чотириріччя починаючи з Альбервілля-1992. На них він здобув два срібла і бронзу. В Пхьончхані Норіакі став 21-м у стрибках з нормального і 33-м – на великому трампліні. Однак такі результати 44-річного японця не лякають. Він вже повідомив, що не виключає своєї участі в Іграх у Пекіні.
Читайте також: Олімпіада 2018: Напівоголений фанат вибіг на лід у балетній пачці
У Пхьончхані відразу дві атлетки здобули нагороди у двох різних видах спорту. Досягнення унікальне саме по собі, адже в останнє щось схоже ставалося у далекому 1952-му, коли на Іграх в Осло золото в лижних гонках і срібло в північній комбінації здобув фін Гейккі Гасу. До нього таку універсальність демонстрували ще семеро спортсменів (норвежець Йоган Ґрьоттумсбротен – двічі). Але серед тих попередників не було жодної жінки.
У Пхьончхані спершу ковзанярка з Нідерландів Йорін тер Морс здобула золото на ковзанярському овалі, а потім відзначилася бронзою в шорт-трековій естафеті і стала першою в історії білих Олімпіад жінкою, котра здобувала медалі в двох різних видах спорту.
22-річна чешка Естер Ледецка пішла ще далі. Для початку вона сенсаційно перемогла в Super-G серед гірськолижниць, виді спорту, яким почала займатися лише в 2016 році радше заради розваги. Естер стартувала 26-ю, коли всі основні фаворитки виступи вже завершили, а австрійку Анну Файт встиг поздоровити з чемпіонством навіть президент МОК Томас Бах. Побачивши на фініші табло, яке фіксувало одну соту секунди переваги над Файт, Ледецка застигла. «Я перемогла? Не може бути!» - говорила вона про себе. Натомість перемоги Естер у сноубординговому гігантському паралельному слаломі чекали усі. Чешка виправдала статус фаворитки і стала першою жінкою, яка виграла олімпійські медалі в різних видах спорту. Серед чоловіків щось схоже вдавалося двом норвежцям: Торлейфові Гауґу на першій білій Олімпіаді в Шамоні-1924 і Йоганові Ґрьоттумсбротену в Санкт-Морітці-1928. Вони вигравали в лижних гонках і північному двоборстві.
17-річний Редмонд Джерард, його ровесниця Хлое Кім, котрі перемогли у сноубордингових слопстайлі і гафпайпі, а також 15-річна росіянка Аліна Заґітова стали першими олімпійськими чемпіонами, народженими у ХХІ сторіччі. Заґітова окрім того ще й стала наймолодшою переможницею в історії Ігор у фігурному катанні.
Канадці Тесса Вертью і Скотт Мойр здобули на Олімпіаді в Пхьончхані два золота – в командній першості і змаганнях танцювальних пар. Вперше ж на Іграх Тесса зі Скоттом перемогли вдома, у Ванкувері-2010. У Сочі-2014 вони здобули два срібла – у танцях на льоду і в складі команди.
Тим самим, Тесса і Скотт стали найтитулованішими фігуристами в історії Олімпіад. До них п’ять медалей на Іграх не здобував ніхто, а триразовими чемпіонами були шведський одиночник Їлліс Ґрафстрем, норвезька солістка Соня Гені та Ірина Родніна з Росії, яка у 1972-1980 роках перемагала спершу в парі з Алєксєєм Улановим, а потім – з Алєксандром Зайцевим.
Золото на 1500 метрів, срібло на дистанції вдвічі довшій і командному переслідуванні – завдяки цим трьом нагородам з пхьончханської колекції 31-річна голландська ковзанярка Ірен Вюст стала найтитулованішою в своєму виді спорту за всю Історію Ігор. На чотирьох Олімпіадах Ірен здобула 11 медалей – п’ять золотих, п’ять срібних і одну бронзову.
Попередня олімпійська рекордсменка ковзанярського спорту Клаудія Пехштайн з Німеччини, яка у Пхьончхані відзначала 46-річчя, на цій Олімпіаді теж виступала. Правда, доповнити на сьомих у кар’єрі Іграх список з дев’яти нагород, п’ять з яких золоті, Клаудія не змогла.
Фінська хокеїстка Ганна-Ріікка Валіла виграла у складі своєї збірної бронзу. Досягнення начебто не таке вже й видатне, тим паче, що фінки стали бронзовими вже втретє. Проте Валіла у своїх 44 стала олімпійською призеркою після 20-річної паузи. Першу медаль Олімпіади вона взяла ще в Нагано-1998, коли жіночий хокей дебютував на Іграх. Тоді Ганна-Ріікка виступала ще під дівочим прізвищем Ніємінен і з сімома шайбами і п’ятьма результативними передачами була лідером своєї команди.
У 2002-му Ніємінен-Валіла виступала на Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті, після чого залишила спорт і повернулася аж у 2013-му. На третій в її житті Олімпіаді фінки стали п’ятими. Тоді Ганні-Рііцці було 40 і мало хто вірив, що вона виступить ще й у Пхьончхані. У це складно повірити, але свою першу дорослу нагороду – бронзу чемпіонату світу – Валіла виграла ще у 1990-му, коли їй було 17. Між тією медаллю і нинішьою пхьончханською – 28 років різниці!
Коли це нарешті сталося, за неї раділи навіть суперниці. Італійка Аріанна Фонтана попри молодість (27 років) виступала на четвертій у кар’єрі Олімпіаді. Її естафетна бронза в Турині-2006 була наслідком гарної роботи команди. У Ванкувері-2010, здобувши бронзу на дистанції 500 метрів, Аріанна стала єдиною представницею Європи, як серед жінок, так і серед чоловіків, яка взяла нагороду в шорт-треку. Дві бронзи Фонтани в Слочі-2014 сприймалися як належне.
Але бракувало золота. Омріяну нагороду італійка здобула у Пхьончхані, Олімпіаді, яка розпочалася для неї з винесення італійського прапора на церемонії відкриття. Фонтана перемогла на 500-метрівці. Крім того вона взяла бронзу на дистанції вдвічі довшій і естафеті. Таким чином, Аріанна наздогнала за кількість здобутих на Іграх нагород найтитулованіших шорт-трекістів в історії, двох етнічних корейців Віктора Ана і Аполо Оно, котрі виступали за Росію і США. Тепер у цього тріо по вісім олімпійських медалей. Зважаючи на те, що Ану 32, а Оно вже не виступає, у Фонтани є всі шанси через чотири роки в Пекіні стати най-най-най.
Американець Шон Вайт став триразовим олімпійським чемпіоном у гафпайпі в сноубордингу. Більше у цьому виді не перемагав ніхто. Зрештою, зважаючи на те, що сноубординг дебютував на Олімпіадах зовсім недавно, це досягнення особливо дивувати не повинне. Вражає інше. Шонові, якого сноубордисти називають «літаючим помідором», уже 32. Так довго в цьому виді спорту не затримується ніхто. Позначається специфіка і величезний травматизм.
Проте Вайт, який у Сочі-2014 після перемог на двох попередніх Іграх був четвертим, зміг не просто виступити на четвертій Олімпіаді в житті, а здобути золото за майже нереальних обставин. 19-річний японець Аюму Гірано виконав зв’язку, якої до нього не виконував ніхто - «back to back з чотирма обертами 1440». Доля чемпіонства вважалася вирішеною. Але Вайт у своїй останній спробі приголомшив Гірано і решту суперників як тим, що повторив те, що зробив Аюму, так і бездоганним виконанням решти елементів. У суддів не залишалося вибору.
«Коли я бачив, що він у своїх 32 роки виробляє, у мене мурашки бігали по шкірі, - сказав видатний норвезький гірськолижник Кє’тіль Андре Омодт. – Якщо запитаєте, хто на цій Олімпіаді вразив мене найбільше, відповім не вагаючись – Шон Вайт».
Росіянин Алєксандр Крушельніцкій став першим представником керлінгу, якого піймали на допінгу. У пробі спортсмена знайшли фірмовий для російського спорту мельдоній. Причому в пробі Крушельніцкого, яку він здав 12 лютого, було виявлено 8069 нг/мл забороненої речовини. Друга проба показала зниження концентрації до 5721 нг/мл.
У мотивувальній частині допінгової справи спортсмена зазначається, що концентрація мельдонію, забороненого з 1 січня 2016 року, в організмі Крушельніцкого виявилася рекордною. Максимальна кількість мельдонію, зафіксованого в ході всіх досліджень в лабораторії Кельна, склала 1428 нг/мл. Для порівняння, у російської тенісистки Марії Шарапової концентрація мельдонійю становила всього 890 нг/мл і вона була дискваліфікована.
«Я була вражена: як це може статися? – дивувалася такій інформації данська керлінгістка Мадлен Дюпон. – Впевнена, що більшість людей подумали, як і я: для чого їм потрібен допінг? Яка від цього користь? Навіть не знаю, для чого можна використовувати допінг у керлінгу. Для збільшення сили або чогось подібного? Це не зовсім по нашій частині».
Звісно, данці важко збагнути тонку душевну субстанцію «русского чєловєка». Натомість російські журналісти провели дослідження і дійшли до висновку, що мельдоній допомагає нейтралізувати наслідки похмілля. Мовляв, саме для того Крушельніцкій, хильнувши зайвого ввечері, препарат і вживав.
Не виключено, що так і було, однак бронзову нагороду, здобуту у дабл-міксті разом із дружиною Анастасією Бризгаловою, Алєксандру довелося повернути.
Іван Вербицький спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Читайте також: Олімпіада 2018: як виглядала церемонія закриття