Постійне відкладання справ часто сприймають як звичайну лінь, але насправді за такою поведінкою можуть стояти зовсім інші причини. Розбираємося, чому нам так хочеться переносити важливі справи на потім і що відбувається з мозком у цей момент.
У кожного бувають дні, коли хочеться відкласти навіть найпростішу справу. Відповісти на повідомлення, прибрати кімнату, зробити робоче завдання або нарешті взятися за те, що давно запланували, повідомляє Радіо МАКСИМУМ.
Читайте також: Відеоігри можуть підвищити IQ у дітей: несподівані висновки нового дослідження
Спочатку здається, що нічого страшного не станеться. "Зроблю ввечері". Потім настає вечір – і справа переноситься на завтра. А згодом з'являється знайоме відчуття провини: чому я знову нічого не зробив?
Насправді постійне відкладання справ не завжди пов'язане з лінню. Часто людина просто намагається уникнути неприємних емоцій, які викликає конкретне завдання.
Однією з причин прокрастинації може бути страх невдачі.
Якщо завдання здається складним або дуже важливим, людина може боятися зробити щось неправильно. Тоді мозок обирає простіший варіант – не починати взагалі.
Поки справа залишається "на потім", немає й ризику зіткнутися з невдалим результатом.
Парадоксально, але бажання зробити все ідеально також може змушувати нас нічого не робити.
Наприклад, людина думає: "якщо вже писати, то потрібно зробити геніально". Через такі завищені очікування звичайне завдання перетворюється на величезну проблему.
У результаті почати стає настільки складно, що простіше сказати собі: "зроблю завтра".
"треба підготувати презентацію", "треба вивчити англійську", "треба привести до ладу всю квартиру" – такі формулювання можуть перевантажувати.
Коли мозок бачить величезний обсяг роботи, йому складно визначити перший крок. Тому людина може просто уникати завдання.
Набагато простіше сказати собі не "я маю зробити всю презентацію", а "я зараз відкрию файл і напишу перший слайд".
Ще одна причина – бажання отримати приємні емоції прямо зараз.
Робота чи навчання можуть принести результат через кілька годин або навіть днів. А соцмережі, відео, ігри чи серіали дають задоволення одразу.
Тому мозок часто обирає те, що приносить швидку винагороду. Особливо коли людина втомлена або не має достатньо енергії.
Не кожне відкладання має глибоку психологічну причину.
Іноді завдання просто нудне, неприємне або не викликає жодного інтересу. Якщо людина не бачить сенсу в тому, що робить, мотивація може бути дуже низькою.
Тут проблема може бути не в дисципліні, а в тому, що завдання не має для людини достатньої цінності.
Коли справ стає забагато, навіть прості завдання можуть здаватися непосильними.
Постійна зайнятість, недосипання, велика кількість інформації та відсутність нормального відпочинку забирають ресурси. У такому стані мозок намагається економити енергію.
Тому іноді "я зроблю це завтра" насправді означає "я зараз просто не маю сил".
Є ще одна важлива причина, чому прокрастинація може перетворитися на звичку.
Людина бачить неприємне завдання → відкладає його → відчуває полегшення.
Мозок запам'ятовує цю послідовність. Наступного разу, коли з'являється подібна ситуація, він знову пропонує відкласти справу.
Так поступово формується замкнене коло.
Перш за все не варто намагатися змусити себе "просто перестати лінуватися". Значно ефективніше зрозуміти, чому саме ви уникаєте конкретного завдання.
Спробуйте поставити собі просте питання: "що саме мені зараз не хочеться відчувати?"
Можливо, це страх помилки, нудьга, втома, невпевненість або відчуття, що роботи занадто багато.
Після цього розбийте завдання на максимально маленькі кроки. Не "прибрати квартиру", а "прибрати зі столу". Не "вивчити англійську", а "відкрити підручник і виконати одну вправу".
Іноді для старту достатньо буквально п'яти хвилин. Найскладніше – не зробити всю справу, а почати.
Тож наступного разу, коли в голові з'явиться "зроблю потім", спробуйте не сварити себе. Краще запитайте: "чому я хочу це відкласти?"
Відповідь може виявитися набагато важливішою, ніж здається.