Відкриття 23-х зимових Олімпійських ігор розпочнеться 9 лютого о 13-й. За традицією, перші змагання в рамках головного старту чотириріччя відбудуться ще до урочистої церемонії. Розповідаємо про українських спортсменів, які мають шанс здобути медаль на Олімпіаді 2018.
Першими змагання на Іграх в південнокорейському Пхьончхані розпочнуть кьорлінгісти і майстри фристайлу в дисципліні могул, де змагатиметься представниця Івано-Франківщини Тетяна Петрова. Їй і випала честь відкрити Олімпіаду 2018 для України.
Це цікаво: Стало відомо, хто понесе вогонь на зимовій Олімпіаді
Тетяна – перша українська представниця могулу, починаючи з Ігор-1994 в Ліллегаммері. Олімпійську ліцензію вона здобула в останню мить, тому й зрозуміло, що очікувати від Петрової якихось надзвичайних результатів не варто. Як і важлива найперше історична складова у старті 19-річного дніпрянина Владислава Гераскевича, що стане першим українським учасником Олімпіад у скелетоні.
Та й загалом серед 33-х представників української олімпійської команди у боротьбу за медалі реально здатні втрутитися одиниці. Звісно, ми пам'ятаємо Сочі-2014, золото біатлоністок у жіночій естафеті і справедливо сподіваємося найперше на цю дисципліну. Сподіваємося справедливо, хоча дуже сумнівно, що в Пхьончхані виступить сочинський варіант складу.
Через постійні хвороби капітан жіночої біатлонної команди Олена Підгрушна пропустила весь заключний етап підготовки, а до Кореї відправилася не зі всією командою, а за три дні до старту, індивідуально. Тренери вже повідомили, що в перших двох гонках (спринті і переслідуванні) Підгрушна не виступатиме.
Вочевидь наставники сподіваються, що на оптимальний рівень кондицій Олена вийде 20-22 лютого, коли змішаною та жіночою естафетами біатлонна програма Ігор-2018 завершуватиметься. Однак існує ще й фактор акліматизації та адаптації до часового поясу. Для того, щоб ліпше призвичаїтися до корейських умов, наша біатлонна збірна провела десятиденний збір у Казахстані, де й кліматичні умови схожі, і різниця в часі з Пхьончханом складає лише три години. Підгрушна ж цей цикл пропустила, оскільки проходила курс лікування у Києві.
Виглядає, що в жіночій естафеті за Україну побіжить молодша, але значно стабільніша і стрімкіша в цьому сезоні 23-річна Анастасія Меркушина. Є ще варіант з Іриною Варвинець, котра на нещодавньому чемпіонаті Європи в італійському Ріднау здобула два золота і срібло. Однак не відомо, чи зможе Ірина втримати таку добру форму протягом місяця.
До вашої уваги – топ-5 найбільших медальних сподівань України на Олімпіаді 2018.
На попередній Олімпіаді Віта здобула золото в естафеті і бронзу в спринтерській гонці. Вона – найстабільніший олімпійський боєць за історію українського зимового спорту. Увесь міжолімпійський цикл Віта присвятила лікуванню. Спроби повернутися в минулому сезоні виявилися невдалими.
Проте настав новий олімпійський сезон і титулованіша з сестер Семеренко знову в ідеальній формі. В поточному заліку Кубка світу вона йде десятою і в Пхьончхані здатна поборотися за медалі в кожній з дисциплін, починаючи зі спринту, яким 10 лютого біатлонна програма Олімпіади 2018 відкриється.
З Валентиною ситуація інша. У перший післяолімпійський рік вона боролася за перемогу в загальному заліку Кубка світу і поступилася в генеральній класифікації тільки білорусці Дар'ї Домрачевій та фінці Кайсі Макарайнен. Втім, з сезону-2015/2016 у Валі почався спад. До складу естафетної команди на торішньому чемпіонаті світу 31-річна спортсменка не потрапила тому, що об'єктивно програла конкуренцію на шість років молодшій Варвинець.
Однак нинішня зима у виконанні Валентини обнадіює. В заліку Кубка світу вона йде 14-ю. Поряд з сестрою і Джимою її стан може тренерський штаб не турбувати. Найбільше Валентина полюбляє контактні гонки – переслідування та мас-старт. Проте щоб претендувати на медалі в персьюті, треба посісти місце у межах першої десятки в спринті.
Олімпійська чемпіонка Сочі в естафеті, торік Юлія у загальному заліку Кубка світу стала восьмою, залишилася лідером української команди й на старті поточного сезону. На першому етапі Кубка світу в шведському Естерсунді Джима була третьою в спринті й індивідуальній гонці, потім входила до десяток у різних дисциплінах на наступних етапах в Гохфільцені, Ансі та Рупольдинґу.
Певний спад у результатах наприкінці грудня – в січні вочевидь у процесі підготовки до Олімпіади був спланований. Якщо в Кореї Джима вийде на запланований пік форми, вона здатна претендувати на медалі в кожній з п’яти дисциплін біатлонної програми.
Молодий за біатлонними мірками (26 років) тернополянин у цьому міжолімпійському циклі став лідером чоловічої збірної. Торік Дмитро провів у Кубку світу кілька дуже непоганих гонок у спринті і переслідуванні. На старті поточного сезону, під час етапу в шведському Естерсунді, Підручний мав змогу поборотися за місце у трійці призерів. Завадило падіння.
Після того в Дмитра були проблеми зі здоров'ям, але його п'яте місце в переслідуванні на січневому етапі в Обергофі (Німеччина), прекрасне останнє коло під час спринту і бездоганно проведений етап під час змішаної естафети на чемпіонаті Європи в Ріднау обнадіюють. У часи незалежності Україна нагород у чоловічому біатлоні ще не мала. Сподівання на те, що вони з'являться у Пхьончхані, треба пов'язувати найперше з Дмитром.
Для миколаївця то буде четверта Олімпіада в кар’єрі. Як мінімум на попередню він їхав у статусі претендента на медалі, однак не дотягнув до п’єдесталу зовсім трохи – шосте місце. Стосовно Пхьончхана прогнози робити складно, адже весь попередній сезон Олександр пропустив через операцію на коліні. Здобувати олімпійську ліцензію йому довелося в форсованому режимі, на старті поточного сезону. Місце на Іграх Абраменко остаточно забронював собі лише після того, як став другим на етапі Кубка світу в американському Лейк-Плесіді 18 січня.
Враховуючи обставини відновлення, тренерський штаб разом із спортсменом вирішили не ризикувати і в технічному аспекті зосередилися на надійності. Вони відмовилися від гарно оцінюваного, проте дуже ризикованого виконання трьох сальто з п'ятьма вінтами і відпрацьовували впродовж зборів три варіанти "три з чотирма".
Претендувати на медалі з таким коефіцієнтом складності можна, але винятково за умови ідеального виконання і в сподіванні, що конкуренти, які виконуватимуть програму вищої складності, припускатимуться помилок.
Звісно, до цього списку можна додати згадуваних у контексті інших спортсменів Меркушину, Варвинець чи ту ж Підгрушну, котрі здатні стати призерами в біатлонній естафеті. Теоретично можна очікувати на сюрприз від сноубордистки Аннимарі Данчі, котра здивувала 14-м місцем на першій для себе Олімпіаді у Ванкувері, але потім невдало виступила у Сочі. Але ними список потенційних медалістів від України обмежується повністю.
Решта спортсменів до топового рівня не дотягують ще чи не дотягували ніколи. Зрештою, враховуючи, що зима в Україні триває максимум два місяці на рік, а великих капіталовкладень у зимовий спорт (за винятком біатлону) ні держава, ні спонсори не роблять, такий стан речей треба сприймати як належне.
Іван Вербицький, спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Читайте також: 15-річна українська тенісистка встановила нове історичне досягнення