Тримати сайти двох-трьох клієнтів найпростіше на їхньому хостингу або у власному акаунті. Однак з кожним новим проектом збільшується кількість логінів та паролів, рахунків та дат продовження, а проблема в одному веб-ресурсі може зачепити інші.
Саме тому з ростом клієнтської бази студіям краще перейти на власний недорогий VDS, де всі сайти працюють в однаковому середовищі, але відокремлено один від одного. Розберемо, як організувати такий перехід і не позбавити замовників контролю над їхніми ресурсами.
На початку зазвичай обирають найпростіший спосіб. Можна попросити клієнта самостійно зареєструватися в провайдера, купити хостинг та домен, а потім надати вам доступ до акаунта. Якщо замовник хоче мінімізувати свою участь, ви можете створити акаунт на себе й купувати під кожен проєкт окремий тариф. Або взагалі розміщувати все на одному тарифі.
Ці способи добре працюють, але лише з двома-трьома невеликими проектами. Коли замовників стає більше, з'являються такі проблеми:
Найбільший ризик спільного тарифу — відсутність ізоляції. Якщо зловмисники зламають один сайт через застарілий плагін, вони отримають доступ до сусідніх папок, а отже, до файлів та баз даних усіх проектів в акаунті. Після такого зламу доводиться перевіряти й чистити кожен сайт, а не лише той, що постраждав.
Читайте також: Як організувати віддалений офіс для команди за допомогою віртуального сервера на Windows
Коли клієнтська база зростає, найзручніше керувати всіма проектами на віртуальному або виділеному сервері. Ви орендуєте один VPS з певним обсягом ресурсів та розподіляєте їх між замовниками. Так кожен сайт працює у своєму відокремленому просторі, а ви керуєте всіма з однієї панелі.
Єдиний момент — домен завжди оформлюйте на клієнта. Вам потрібно буде лише допомогти йому направити доменне ім'я через DNS на сервер студії. Якщо співпраця завершиться, ви передасте клієнту архів файлів та бази даних, а йому залишиться перемкнути домен на нового провайдера. Так ви зберігаєте зручне керування, а замовники — контроль над власним бізнесом.
Вам не потрібно наймати десяток програмістів чи змушувати вашого менеджера вчити команди Linux для роботи через чорний екран консолі. Для цього існують панелі керування з веб-інтерфейсом, наприклад безкоштовна FASTPANEL. У ній ви бачите всі сайти, створюєте окремих користувачів для клієнтів, встановлюєте CMS, безкоштовно випускаєте SSL-сертифікати, обираєте версії PHP, працюєте з файлами, базами даних та FTP/SFTP-доступами, налаштовуєте бекапи та стежите за навантаженням.
А для підключення нового клієнта потрібно буде лише:
Файли та бази окремого користувача недоступні іншим, тому злам одного проекту не поширюється на сусідні. Квота не дасть власнику тисяч фото заповнити весь диск, а окрема версія PHP дозволить запускати нові сайти, не ламаючи старі. Права доступу можна обмежити файлами, базою даних чи FTP, тож розробник працюватиме лише з тим, що йому потрібно.
Для старту вистачить віртуального сервера, на якому залежно від темпів росту студії можна працювати роками. Про масштабування варто думати, коли сайти гальмують у години пік, панель постійно показує високе навантаження на процесор чи пам'ять, а серед замовників з'являються інтернет-магазини з тисячами товарів.
Тоді можна спершу можна перейти на більший тариф VPS. Коли й цього стане замало, тоді розподілити клієнтів між кількома серверами, наприклад, винести магазини окремо, або перейти на dedicated сервер. Там всі ресурси фізичної машини належатимуть лише вам, тож місця вистачить і великим магазинам, і новим клієнтам.
Тож якщо у вас два-три невеликі сайти, залишайтеся на звичайному хостингу. Якщо замовників більшає й адміністрування акаунтів забирає дедалі більше часу, переходьте на VPS із панеллю керування. А якщо з'являються великі магазини, розподіляйте навантаження між кількома машинами або орендуйте виділений сервер. Домен за будь-якої схеми реєструйте на клієнта.