Літо не планує зупинятися, а це означає, що вже пора замислюватися над тим, куди варто чкурнути на відпочинок. Якщо так сталося, що повноцінна відпустка вам не світить – залишайтеся з нами. У нашій новій рубриці ви ознайомитесь з місцями, які можна відвідати за один вікенд.
Ну що ж, збирайте валізи та читайте далі.
Вінниччина – затишний історичний край, який не залишить вас байдужими. І так, не "рошенівським" фонтаном єдиним. Вмощуйтесь, читайте та плануйте свій маршрут.
Так, так. Ми почнемо саме з фонтану, як би це банально не звучало.
Його визнали одним з найбільш видовищних фонтанів Європи. Воно й не дивно, адже високі інженерні технології та правильно підібране освітлення забезпечують неймовірне шоу, заради якого туристи приїжджають до Вінниці. Відкрили його у вересні 2011 року до дня міста. Знаходиться фонтан у руслі річки Південний Буг, біля острова Фестивальний.
Унікальність його полягає ще й у тому, що він має можливість залишатися у системі у зимовий період. Його просто опускають на дно річки без монтажу та інших складнощів. До слова, працює фонтан в теплу пору року щодня з обіду до 22:00. Помилуватися його красою можна з квітня до жовтня.
Його називають зеленим оазисом Вінниці. Жителі міста пишаються таким унікальним місцем. Це воістину головна колиска міста. Історія острова Кемпа повідає, що колись острів належав Богушу Корецькому. Саме він проводив першу роботу над зміцненням. Але всі інші джерела спростовують цю інформацію. У XVI столітті тут знаходилися спеціальні комори для заарештованих. Також згадується про замок зі стайнею та магазином.
У 1604 році садибою керував Валентин Калиновський. За час його правління споруджувалися нові укріплення. Цей об'єкт призначався для відбивання нападів татаро-монгольських племен. Площа острова уособлює красу природи, недоторканість цивілізації. Також він має й другу назву – Фестивальний. Так його назвали після проведення на ньому фестивалю "Зорі над Бугом".
Знаходиться вона в центральній частині міста, а назву має завдяки мікрорайону, в якому розташована. Загалом, "Париж" – назва народна, придумана жителями міста.
Влітку ця площа ідеально підходить для тих, хто хоче в затінку поласувати морозивом або випити прохолодного лимонаду. Ще цікавішою вона стає взимку, адже площа "Париж" перетворюється в дивовижний казковий пейзаж із засніженими ялинами, мерехтливими в темряві ліхтарями, а також пухнастими від снігу лавочками.
Територію площі прикрашають дерева та квіткові клумби. Навесні тут цвітуть каштани. Театральна площа – це центр дозвілля та відпочинку містян, гостей і туристів. Тут є цікаві розваги для всіх відвідувачів, попри їх вік та вподобання. Неподалік від площі працюють кафе, піцерії, магазини, торгові комплекси та інші громадські заклади.
На території площі працює обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського. Також тут є й інші, не менш важливі, будівлі та споруди: державна телерадіокомпанія, міське казначейство, торгово-економічний інститут та обласна вінницька адміністрація.
А тепер ми виїжджаємо за місто.
Це справжнє джерело історичних артефактів, древніх легенд, міфів і доказів могутності скіфів. Деякі історики датують Немирівське городище 7-5 століттями до н.е. і стверджують, що ці місця були землями проживання скіфів. Як би там не було, але результати численних розкопок свідчать про те, що довгий період часу ці землі населяли древні народи. Вони залишили по собі бронзові та кістяні наконечники стріл, гончарні вироби, бронзові прикраси, предмети побуту та багато іншого.
Саме легенди про багатства та скарби скіфів приваблюють на територію нинішньої Вінницької області не лише археологів, а й нелегальних шукачів скарбів. Легенди про величезні скарби на залишили байдужим і князя Григорія Строганова, якому ці землі перейшли у спадщину в 1862 році. Багаторічні розкопки не привели до збагачення князя, але дозволили знайти рештки тіл скіфів, а також величезну кількість зброї, посуду, бронзових статуеток й інших артефактів.
Можливо, вам пощастить більше, коли ви навідаєтесь до Скіфських валів.
У Вінницькій області знаходиться гранітний кар'єр, видобуток каменю в якому почався ще в 19 столітті. За 18 кілометрів від Вінниці на березі річки розкинулося місто Гнівань. Вперше воно згадується в офіційних документах у 1629 році. З 19 століття місто стало власністю польського дворянина Ярошинського. Приблизно у той же час почалася прокладка залізничного полотна, яке мало з'єднати Київ й Одесу. Для будівництва дороги було потрібно багато міцного матеріалу. У зв'язку з цим в 1870 році почалася розробка гранітного родовища на березі Південного Бугу. Продукція місцевого гранітного кар'єру відрізнялася не лише особливою міцністю, а й на диво красивим насиченим сірим кольором. Крім будівельних робіт на залізниці, місцевий граніт почали використовувати для укладання вулиць у Києві, Москві, Варшаві та інших великих містах.
Друге дихання та пік зростання популярності підприємства припали на другу половину минулого століття. У той час був проведений ремонт і удосконалення устаткування, у виробництві стали застосовувати екскаватори та самоскиди. У 90-ті роки 20 століття для кар'єру настали складні часи. Сьогодні підприємство повертається до своєї діяльності, чому чимало сприяє його розташування.
До слова, у місті знаходиться дивовижний костел Святого Йосифа, побудований у 1906 році.
Він побудований у стилі неоготики й помітно виділяється серед інших споруд міста. Його відкрили у вересні 1906 року. На той момент він був найбільшим храмом неоготичного стилю в Європі. Головними меценатами стали Ян Барановський і Кароліна Ярошинська, а також звичайні віряни.
Всередині костел прикрашений різними сценами зі Святого Письма, які вирізані по дереву. В храмі встановили великі люстри зі свічниками та вікна з вітражного скла. Великий і шикарний вівтар, біля якого стоять статуї Святого Йосипа з Немовлям на руках й ікона Марії надають приміщенню величі та спокою.
У дворі костелу спорудили грот Марії. На жаль, у 40-50-х роках храм був порожнім і занепадав, вікон не було взагалі, стелі провисали, а стіни знищував грибок. У 1958 році тут почали будувати завод, будівля храму втратила первозданний вигляд, з нього зробити чотириповерхове приміщення. У 1988 році була зареєстрована Гніванська римо-католицька громада. Саме її парафіяни почали домагатися від місцевої влади повернення костелу. В 1990 році завод звільняє 4-ий поверх приміщення і тепер у громади є місце для проведення літургій і свят. Ще пізніше проведена реконструкція будівлі. Сьогодні костел Святого Йосипа функціонує. Він завжди чекає своїх парафіян і гостей.
Одне з найзагадковіших місць Вінницької області – колишня ставка Гітлера "Вервольф" (у перекладі з німецької "перевертень" або "озброєний вовк"), що розташовувалася біля села Стрижавка. Від колись потужного комплексу, що складається з понад 80 зовнішніх будівель, кількох підземних бункерів, залишилися лише величезні купи бетону. Але й цього достатньо, щоб уявити масштаби цих споруд, адже товщина бункерних стін становила кілька метрів.
Будівництво було розпочато восени 1941 року й тривало до кінця 1943 року. Робочою силою були військовополонені та місцеві жителі. Було залучено понад 10 тисяч осіб, майже всі вони були знищені після закінчення робіт. Після наступу частин Червоної армії в березні 1944 року всі комунікації ставки були підірвані відступаючими фашистами. У 2011 році на території "Вервольфу" відбулося відкриття меморіального комплексу пам'яті жертв фашизму, а також представлена виставка військової техніки та зброї часів Другої світової війни. Співробітники комплексу проводять екскурсії, що дозволяє більше дізнатися про історію тутешніх місць.
Це районний центр Вінницької області. Перші згадки про місто відносяться до 1607 року. Це невеличке містечко має велике історичне минуле. На початку XVII століття починається його розквіт завдяки європейським купцям і польському магнату Адаму Калиновському. За часів Богдана Хмельницького місто опиняється в центрі бойових дій, що призвело до значних руйнувань. Але з приходом до влади родини Потоцьких місто отримує друге народження. В 1775 році Станіслав Потоцький створює у Тульчині родову резиденцію. Інтенсивна забудова міста за участю відомих зодчих робить місто відомим у свій Європі. Його іменують не інакше, як "Подільський Версаль".
Звичайно ж, найбільш визначним є палац Потоцьких, побудований у 1782 році в центрі Тульчина за проектом французького будівельника Лакруа. Палац складається з головного корпусу та двох бічних флігелів, з'єднаних між собою галереями. У бічних будівлях знаходилися театр і манеж, але, на жаль, на початку минулого століття все було зруйновано та перебудовано.
З 1975 року була розпочата реставрація палацу, яка триває й досі. Повністю був знищений і ландшафтний парк в англійському стилі, що має назву "Хороше". Є ще один палац Потоцьких – Малий. У ньому з 1796 по 1797 роки розміщувався штаб Суворова. Саме тут був написаний трактат "Наука перемагати". Навпроти головного палацу знаходиться колишній католицький Домініканський костел, побудований на кошти Потоцького. Його будівництво тривало з 1786 по 1817 роки. За задумом англійських архітекторів костел мав нагадувати собор Святого Петра у Римі. З 1832 року храм перейшов до православної церкви, зараз ту знаходиться церква Різдва Христового.
У Вінницькій області між Ямполем і селом Пороги знаходиться старе єврейське кладовище. Поховання розташоване на березі Дністра. Виглядає воно як розкидані галявиною похилені від часу плоскі камені. Ще в 19 столітті населення Ямполя на 30 % складалося з євреїв, у зв'язку з чим у місті було зведено 4 синагоги.
Серед безлічі могил турист може відшукати поховання цадика Борха Рабиновича. Він був правнуком Ізраель Башта, якого вважають засновником хасидизму. Знайти місце його спочинку досить просто, адже над ним височіє усипальниця.
Наступного тижня ми вирушимо на Запоріжжя. Залишайтеся з Радіо МАКСИМУМ, щоб не пропустити найцікавішого!
Читайте також: Україна туристична: що варто відвідати на Житомирщині