Літо набирає обертів, а це означає, що пора замислюватися над тим, куди варто чкурнути на відпочинок. Якщо так сталося, що повноцінна відпустка вам не світить – залишайтеся з нами. У нашій новій рубриці ви ознайомитесь з місцями, які можна відвідати за один вікенд.
Ну що ж, збирайте валізи та читайте далі.
Хмельниччина не може похизуватися красою архітектури, але однозначно сподобається тим, хто обожнює природу. Готові до активної мандрівки або сплаву по річці – цей край саме для вас.
Розпочнемо нашу подорож з древнього міста Старокостянтинів, розташованого на берегах річки Случ.
Поселення засноване як село Колищенці вперше згадувалося в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб останній "допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці й Колищенці".
Костянтин Острозький задля укріплення своїх володінь від нападів татар зі сходу почав частинами скуповувати село в родини Лабунських. Так з 1561 року воно повністю перейшло до Острозьких, а 26 березня того ж року князь отримав привілеї на заснування міста. Спочатку місто назвали Костянтинів, але на початку XVII століття його перейменували на Старокостянтинів.
Окрасою цього міста є замок, який у 1571 році закінчив будувати Острозький. Господарські будівлі західної частини замку з церквою та баштою слугували стіною, а в центрі височіла дерев'яна сторожова вежа. Зауважимо, що з 1575 року кримським татарам жодного разу не вдалося взяти цей замок. Навіть тридцятитисячна орда не подужала побороти міцні мури.
До нашого часу збереглася частина палацового комплексу з баштою та Троїцькою церквою, дзвіниця та в'їзні ворота.
Ще одне з найдавніших міст України, перші згадки про яке датуються XI століттям. І, звичайно ж, найцікавішим тут є історичний центр, Старе місто, яке не забудоване архітектурою минулого століття.
Вона прослужила місту потужним оборонним форпостом протягом багатьох століть. Зараз же фортеця тішить туристів і гостей міста, адже її краса заворожує. Перші споруди належать до XI-XII століть, а от основні укріплення – до XVI-XVII століть. До слова, в XIV-VX століттях фортеця була головним форпостом князівства Литовського на Поділлі, а от з 1434 року й до кінця XVIII століття – Речі Посполитої.
Заворожує вона не лише архітектурою, а й унікальним ландшафтом. Це ідеальний приклад чудової "співпраці" людини та природи. Загалом, за весь час взяти фортецю ворожим арміям вдалося лише одного разу – у 1672 році це зробили турки.
Кам'янець-Подільська фортеця складається з двох частин. Стара фортеця є центральною, саме вона захищала підхід до перешийка між півостровом, на якому розміщувалося Старе місто, та "материком". Загалом, Стара фортеця – одинадцять башт, розташованих у формі неправильного чотирикутника. Також вона має частково відкритий підземний хід, який, за давніми переказами, вів до Хотинської фортеці, що розташована за 30 кілометрів, але про неї пізніше. У дворі є боргова яма, у яку колись саджали неплатників податків.
Пізня частина фортеці була збудована в XVII столітті. Нова фортеця – бастіонна система з додатковими оборонними спорудами, яка прикривала Стару з боку поля. Це високі земляні вали, зміцнені двома напівбастіонами висотою 16 метрів, й оточені глибоким ровом. Рів і вали облицювали каменем. Саме ця фортеця стала абсолютно невразливою для ворожої артилерії: металеві снаряди просто вгрузали в землю. Утім, її можна вважати найслабшим місцем водночас. Адже, якщо ворогу вдалося захопити Нову фортецю, то в нього з'явився доступ до входу в місто. Саме вона стала винуватицею захоплення Кам'янця в 1672 році 150-тисячною турецькою армією.
P.S. Рекомендуємо навідатися сюди ще й з 4 по 10 жовтня, адже тут буде відбуватися фінал кубка України з повітроплавання. Видовище просто надзвичайне.
Не відходимо далеко, адже перед Кам'янець-Подільською фортецею є ще одна красива місцина.
Природне диво, яке обороняло мури фортеці. По глибокій вузькій долині протікає річка Смотрич, а кам'яні стіни навколо неї сягають 50 метрів. Загальна протяжність аж 9 кілометрів.
У долині каньйону можна милуватися водоспадами, а от верхолази використовують кам'яні стіни для тренувань. Ми не будемо багато розписувати, а просто залишимо вам кілька яскравих світлин, які однозначно переконають вас глянути й сюди не лише з мосту, що веде до фортеці.
А ми рухаємось далі...
Це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів, до слова, у світі немає, а от схожі скелясті гряді можна побачити у США та Великобританії, але навіщо їхати так далеко :)
Товтри – місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої у межах Національного природного парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря. Над рівниною гряда піднімається на 60-65 метрів. І їх теж краще один раз побачити вживу, ніж 100 разів в інтернеті.
Вона розташована на території Національного природного парку "Подільські товтри". Місцевість надзвичайно красива, а зверху відкриваються чудові краєвиди.
Її називають напівлегендарною столицею Дністровського Поділля у XIII столітті. Тоді це було місто, укріплене замком. Воно пережило численні ворожі навали, але перестало існувати нещодавно – у 1981 році. Саме тоді його затопили води Новодністровської ГЕС, а всіх мешканців розселили в сусідні міста. Відтоді Бакоту жартома називають українською "Атлантидою".
Бонус
Так, ми знаємо, що вона розташована в Чернівецькій області, але зовсім-зовсім поруч із Хмельницькою, тому ми не змогли про неї не написати.
Вона здавна привертала увагу дослідників, мандрівників і простих любителів старовини. Фортеця переживала не лише світлі періоди, а й занепад і забуття.
Передовсім почнемо з того, що Хотин – місто, розташоване на березі Дністра. До найближчої залізничної станції Кам'янець-Подільський – 20 кілометрів, а до Чернівців – 65 кілометрів. Це найважливіший культурний і туристичний центр Буковини.
Місто може похизуватися давньою та багатою історією. Науковці встановили, що сама назва міста – Хотин – означає "бажаний", "жаданий". У добу Середньовіччя воно славилося на всю Європу своїми ринками та ярмарками.
Хотин завше відігравав стратегічно важливу роль у міжнародній транзитній торгівлі. Воно й не дивно, адже це місто біля кордонів з різними державами. Це й стало причиною того, що Хотин частенько переходив із рук у руки.
Протягом століть Хотин був ареною численних військових конфліктів і визначних битв світових імперій. У XVII столітті тут відбулись Хотинська війна 1621 року й Хотинська битва 1673 року. А в наступному столітті цей край став полем битв чотирьох російсько-турецьких війн. Перлиною ж міста є Хотинська фортеця.
Наступного тижня ми вирушимо на Житомирщину й не лише. Залишайтеся з Радіо МАКСИМУМ, щоб не пропустити найцікавішого!
Читайте також: Україна туристична: що варто відвідати на Волині