Сьогодні, 10 березня, 159 років тому відійшов у вічність Тарас Григорович Шевченко – поет, художник, мислитель, духовний провідник українців.
Тарас Григорович Шевченко без сумніву важлива історична постать, яка зробила вагомий внесок в українську культуру. Рядки його віршів стали пророчими, і через століття в них знаходять важливі послання для народу. У новому матеріалі Радіо Максимум розповідає, коли й чому помер Кобзар.
До слова До 212 дня народження Тараса Шевченка: підбірка найкращих віршів для дітей та дорослих
Григорович Шевченко помер 10 березня 1861 року у віці 47 років. Смерть застала його на чужині, у Санкт-Петербурзі. В останні дні життя митець був під таємним наглядом поліції.
Кобзаря поховали спочатку на Смоленському кладовищі, а потім, через два місяці, його останки перепоховали на Чернечій горі під Каневом.
Ще з осені 1860 року Тарас Григорович скаржився на біль у грудях. Тоді, з цими скаргами, він звернувся до лікаря, який наказав йому поберегти себе. З того часу, письменник майже 2 місяці провів у себе вдома, продовжуючи творити: малював копію свого портрета і займався гравіюванням.
9 березня до Шевченка, в академічну майстерню, в Петербурзі, де він мешкав в той час, завітав його товариш М. М. Лазаревський, щоб привітати письменника з днем народження, але застав його у важкому стані. За словами Тараса Григоровича, ще з ночі йому стало зле. Дуже сильний біль почався у грудях, який заважав йому лежати. Тому, він тільки сидів і важко дихав.
Після того, як приїхав лікар, він зробив висновок, що у письменника водянка і зараз вона дійшла до легенів. Не дивлячись на те, що Шевченку було важко говорити, він сказав, що дуже хотів би побувати на рідній землі і планував навесні поїхати в Україну "От якби додому, там би я може одужав".
Близько 9-тої години вечора до хворого знову навідався лікар: послухав груди, вода продовжувала наповнювати легені. Поклавши мушку на груди і гірчичники на руки хворого, він залишив його.
Майже всю ніч Шевченко не зімкнув очей, упирався руками в ліжко, адже хвороба не давала йому лягти. В пів на 6 ранку він випив стакан з вершками, спустився у свою майстерню, охнув і впав. Саме в цей час перестало битися серце відомого українського
митця.
Тіло Тараса Григоровича 3 дні пролежало в церкві Академії мистецтв.
Позаяк у нього не знайшли ніяких коштів на поховання, то комітет Літературного фонду взяв на себе всі витрати. Але письменники не поступилися фонду, зібрали кошти самостійно і поховали Шевченка.
В день поховання – біля церкви з’явилась велика кількість людей, які хотіли провести письменника в останній шлях та сказати останнє слово. До труни підходили Куліш, Білозерський, Хартахай, Курочкін. Всі вони проводжали кобзаря українською мовою, на яку в ті часи казали "по-малороссийски".
Поховали Шевченка на Смоленському кладовищі, в Петербурзі. На місці могили до сьогодні стоїть пам’ятник – камінь з граніту, який було встановлено в 1989 році.
58 днів Тарас Григорович був похований в Петербурзі, але в вірші "Заповіт" сам Шевченко зазначав, що хоче бути похований в Україні. Після клопотання М. Лазаревського труну відкопали, відправили до Москви, далі через Серпухів, Орел і Ніжин його нарешті доставили до Києва, в церкву Різдва, на Подолі. Сюди прийшла велика кількість киян, рідні та близькі, щоб попрощатися з письменником.
Родичі хотіли поховати письменника в Києві і один із них, Варфоломій Шевченко прийняв рішення і розпорядився копати яму на Щековиці (гора в Києві), але приятель Шевченка, Г. Честахівський наполягав на похованні у Каневі, адже він завжди мріяв про "тихе пристанище і спокій коло Канева".
До Шевченківських днів пропонуємо підбірку українських композицій, створених на слова Кобзаря. Від нових сучасних проєктів до класичних виконань – музика, яка зберігає пам’ять про поета та надихає у будь-які часи.
І ще Що ви не знали про Тараса Шевченка: маловідомі факти з життя Кобзаря до 9 березня