Зустріч лідерів Туреччини, Ірану і Росії в Москві стала приголомшливою новиною для більшості представників американського зовнішньополітичного істеблішменту.
Увійшовши до складу нової "трійки" організаторів мирного процесу в Сирії, Анкара показала Вашингтону, що тепер орієнтується на Москву, пише The Washington Post.
Вбивця російського посла в Туреччині мав намір посварити Москву і Анкару, але його злочин, навпаки, прискорив зближення двох країн, зазначає видання. Проте, російсько-турецький союз не став сюрпризом для аналітиків. За словами колишнього члена турецького парламенту, нині співпрацює з Фондом захисту демократії (Foundation for the Defense of Democracies) Айкана Ердеміру, Росія, Іран і Туреччина давно готували грунт для більш тісної співпраці.
"Ердоган вважає, що на Близькому Сході справи цінуються вище риторики, і, відштовхуючись від цього, він зрозумів, що на Вашингтон покластися не можна", - підкреслює експерт.
Зокрема, видання зазначає, що Туреччина починає змінювати свій курс щодо Сирії, якого дотримувалась з 2011 році, практично, вона починає визнавати Асада.
До цього Анкара намагалася координувати свої дії в Сирії з адміністрацією Барака Обами, відзначається в статті. Білий дім зробив кілька спроб укласти з Туреччиною угоду про створення єдиного фронту боротьби проти "Ісламської держави". І підтримки сирійської опозиції, однак всі вони провалилися з огляду на те, що влада не наважувалася підтримати заклики Анкари і ввести безпольотною зону на півночі Сирії.
Відносини Туреччини та США ускладнювалися в міру того, як Вашингтон надавав підтримку Демократичним силам Сирії - загонам, що складаються здебільшого з курдських бійців. Анкара побоюється, що вони просунуться уздовж Сирії і з'єднаються з турецькими курдами, утворюючи де-факто курдську державу на сирійсько-турецькому кордоні. Американська сторона не прислухалася до стурбованості Туреччини, і за відсутності будь-яких відчутних ініціатив з боку Вашингтона Анкара зробила вибір на користь альянсу з Москвою.
Читайте також: Ердоган розкритукував ЄС за недостатню підтримку сирійських біженців