Мільйони українців вимушено покинули домівки через війну. Усім їм психологічно важко впоратися з тимчасовою втратою дому. Найважче тим, кому немає куди повертатися, бо дім знищили.
Кожна людина переживатиме втрату дому по-своєму, тому що її емоції та почуття залежатимуть від різних факторів. Значення, яке людина надає тій чи тій ситуації, може викликати радість, а може – сум чи злість.
Читайте також: Українка відсвяткувала своє 18-ліття у донорському кріслі – відео
Наявність ресурсів у людини – матеріальних (гроші, робота, житло, їжа), соціальних (друзі, сім’я, колеги, знайомі, волонтери) – також дуже впливає на те, як вона почуватиметься та що саме робитиме. Якщо людина має відчуття, що вона не сама і їй допоможуть, то легше перенесе втрату дому.
Переживання втрати – не пасивний процес. І дорога переживання долається легко, якщо немає перешкод. Перешкодами можуть бути:
1. Псевдооптимізм ("все буде добре"). Таке переконання нереалістичне. Ніхто не знає, що точно станеться в майбутньому. Також це не дозволяє адаптуватися й щось робити: мовляв, все буде добре само собою.
2. Застрягання думками у втраті та румінація. Людина дуже часто прокручує в думках спогади про попереднє житло і не живе в реальності.
3. Блокування емоцій та уникнення розмов про втрату. Усі емоції потрібно прожити, щоб прийняти реальність такою, якою вона є.
4. Cпостерігання за лідерами думок, з якими не знайомі в реальності. Тобто віра в те, що публічним людям варто довіряти, коли вони кажуть, що війна скоро закінчиться. Це дає фальшиву надію, що спричиняє "завмирання". Людина сидить, нічого не робить і чекає на кінець, сподіваючись, що все буде, як раніше.
Полегшити сприйняття втрати може модель переживання:
Втрати – частина нашого життя, але це не означає, що ми не маємо відчувати через них смуток. Важливо дозволити собі відчувати все й повільно знайти та облаштувати нове місце проживання так, щоб було комфортно, наскільки це можливо у ваших умовах.
І ще: Кияни створили електроквадроцикли HIMAKS: частина вже працює на фронті