Як висловити вдячність людям із досвідом війни так, щоб не зачепити їхніх почуттів – пояснюють фахівці. Головний принцип – повага до особистих меж і гідності.
Ми щиро поважаємо тих, хто боронить Україну. Та коли зустрічаємо ветеранів, інколи важко підібрати правильні слова. Найважливіше – залишатися тактовним і делікатним, повідомляє Радіо МАКСИМУМ з посиланням Press Point.
Читайте також: Як правильно встановити та заправити генератор: важливі поради, які полегшать життя
Як правильно дякувати ветеранам
Посібник "Люди з досвідом війни. Взаємодія", створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської, наголошує: досвід кожної людини у війні унікальний. Спілкування має бути чуйним і без тиску.
Що радять експерти:
– Не розпитуйте про воєнний досвід, поранення чи втрати – це може заподіяти біль.
– Не нав’язуйте допомогу, але будьте готові підтримати, якщо попросять.
– Забезпечуйте відчуття безпеки – говоріть спокійно та передбачувано.
– Уникайте оцінок і поспішних висновків – краще проявити розуміння.
– Будьте поруч і не примушуйте до спілкування – мовчання теж нормально.
Пам’ятайте: ветеран – не жертва. Жалість принижує і забирає відчуття сили. Доречно – підкреслювати гідність і стійкість.
Яка подяка буде доречною
Якщо ви хочете подякувати незнайомому ветерану чи ветеранці – можна обмежитися стриманими невербальними знаками поваги:
– легкий кивок
– посмішка
– прикладання руки до серця
Фраза "Дякую за службу" доречна тільки тоді, коли ви точно знаєте, що перед вами – учасник бойових дій. Інакше можна ненавмисне зачепити людину або потрапити в незручну ситуацію.
Чого варто уникати
– пропонування грошей чи подарунків з жалю
– примушування до розмови чи відповіді на особисті питання
– стереотипних припущень про те, що людина пережила на війні
Якщо щось пішло не так – вибачення та щирість завжди доречні.
Найкраща подяка ветеранам – це повага, чуйність та підтримка їхньої гідності. Інколи достатньо просто бути поруч і пам’ятати, що вони зробили для нас усіх.
Ми також ділилися історією про Олександру Заріцьку, яка з особливою теплотою розповіла про свого батька-військового і цінність кожної короткої зустрічі з ним.