Абрикос, жерделя, мореля чи навіть дзарзара – один і той самий фрукт в Україні має чимало назв. Усе залежить від регіону та місцевих мовних традицій. Розповідаємо, звідки взялися ці назви та чи правильно говорити "абрикос" і "абрикоса".
Українська мова багата на діалекти, тому навіть назви звичних фруктів можуть суттєво відрізнятися залежно від області. Один із найкращих прикладів – абрикос. У різних регіонах його називають по-своєму, і більшість цих варіантів мають цікаву історію, повідомляє Радіо МАКСИМУМ з посиланням на Storinka.
Читайте також: Не лише "кортить": слова української, значення яких здивують навіть знавців мови
Найвідоміша альтернативна назва – жерделя або жердель. Так говорять переважно на півдні, сході та в частині центральної України. Найчастіше цим словом називають плоди диких або нещеплених дерев. Вони зазвичай дрібніші за сортові абрикоси, зате дуже ароматні й чудово підходять для варення чи компотів.
На заході України можна почути зовсім іншу назву – мореля або моріля. Вона поширена на Галичині та Буковині й походить із європейських мов. Тут так часто називають великі, соковиті садові абрикоси.
Існує й рідкісна назва – дзарзара. Вона зустрічається в окремих південних регіонах і має кавказьке та близькосхідне походження. До місцевих говірок слово потрапило завдяки давнім культурним і торговельним зв'язкам.
Ще одна цікава історична назва – брусквина. У деяких старих подільських і карпатських говірках так іноді називали абрикос. Водночас у словниках ця назва частіше стосується персика, тому в народній мові з часом виникла певна плутанина між цими близькими фруктами.
Не менш цікаве й питання, як правильно говорити – "абрикос" чи "абрикоса". Насправді обидва варіанти відповідають нормам сучасної української літературної мови. "Абрикос" – іменник чоловічого роду, який нині вживають частіше. "Абрикоса" – жіночого роду, і ця форма також зафіксована в академічних словниках.
Тож якщо в одному регіоні вам запропонують купити абрикоси, а в іншому – жерделі чи морелі, дивуватися не варто. Усі ці назви є частиною мовного багатства України та ще раз нагадують, наскільки різноманітною є наша культура.