Учені виявили, що люди, які з головою поринають у читання художньої літератури, більше співпереживають людям, ніж ті, хто не так залучені в читання або віддають перевагу науковій і документальній літературі.
Голландські вчені перевірили, як транспортаційна теорія психології впливає на емпатію. Ідея такої теорії полягає в тому, що зіставлення себе з персонажем книги (неважливо, хорошим, поганим або зовсім жахливим) може впливати на те, як людина поводиться вже після того, як закриває книгу.
І ще: Учені розповіли, чому хлопчикам потрібно більше читати та писати
Вчені хотіли з'ясувати, як емоційне занурення в книгу (тобто транспортація) впливає на співпереживання: причому не тільки вигаданим героям, але й реальним людям.
Результати праці вражають: читачі, які демонстрували високий рівень емоційної транспортації, показували високий рівень емпатії навіть через тиждень після прочитання.
Щоб протестувати цю теорію, вчені провели два експерименти. Для першого вони запросили 66 голландських студентів. Їх розділили на дві групи: "художню" і "контрольну". 36 студентів з "художньої" групи читали "Пригоди шести Наполеонів" – коротке оповідання Артура Конана Дойля. 30 "контрольних" учасників уважно вивчили дві газетні замітки про поточні події: про заколоти в Лівії і ядерну катастрофу в Японії.
Друге дослідження насправді було повторенням першого, просто з великою кількістю учасників та іншими матеріалами для читання. 97 голландських студентів попросили прочитати або перший розділ книги Жозе Сарамаго "Сліпота", або п'ять газетних заміток про демонстрації в Греції та національне свято в Голландії.
Під час обох експериментів кожен студент заповнював онлайн-анкету, присвячену емпатії та теорії емоційної транспортації. Ці опитування заміряли, наскільки сильно або слабо учасники переживали з приводу подій, які не мали до них ніякого стосунку, або шкодували людей у принципі. Мета опитування, присвяченого емоційній транспортації, полягала в тому, щоб виміряти силу, з якою читачі занурювалися в сюжет.
Учасники заповнювали анкети тільки один раз за час експерименту, але відзначали силу своєї емпатії тричі: до прочитання, після і через тиждень після прочитання. Організатори уважно розпитували всіх учасників, щоб бути впевненими в тому, що вони дійсно читали.
Результати не залишили жодних сумнівів: читачі з більш високим рівнем емоційної транспортації демонстрували вищий рівень емпатії після прочитання. Вони більшою мірою виявлялися здатними співпереживати іншим, ніж ті, хто був в меншій мірі зацікавлений запропонованими розповідями, і ніж ті студенти, які читали газету замість романів. Дослідники прийшли до висновку, що ті учасники, кого не вразили книги, стали ще менш здатними до емпатії після прочитання, ніж раніше.
Що ж щодо газетних заміток? Можна було б припустити, що читання про проблеми в реальному світі збільшить здатність співпереживати, але виявилося, що з точністю навпаки. Автори дослідження вважають, що читання про реальні події змушувало людей відчувати провину або необхідність будь-яким чином конкретно допомагати, а не абстрактно співпереживати.
Зрозуміло, це дослідження має свої застереження. Групи учасників для експериментів були досить маленькими, а опитування вони заповнювали самостійно, так що є ймовірність, що вони не були до кінця чесними у своїх відповідях. Але результати при цьому виглядають логічними. Якщо читач не може ідентифікувати себе з персонажем або сюжет здається йому нудним, він більшою мірою схильний відволікатися і дратуватися, і така негативна реакція може змусити його думати більше про себе, ніж про інших.
З іншого боку, якщо людина ідентифікує себе з сюжетом і головним героєм, це дозволяє їй поглянути на світ з точки зору персонажа. Це нове дослідження тим важливіше, що показує: читання книги – незалежно від того, є головний герой позитивним або негативним – може дійсно вплинути на те, як люди поводяться в реальному житті.
Читайте також: Науковці розповіли, в якому місяці народжуються довгожителі