Фахівці з Університету Саутгемптона (Великобританія) заявили, що загибель кораблів на ділянці Атлантичного океану, обмеженій Флоридою, Бермудськими островами та Пуерто-Ріко, пов'язана з частим виникненням в цьому регіоні так званих "хвиль-убивць".
Це поодинокі гігантські хвилі до 30 метрів у висоту, походження яких досі невідомо.
І ще: Посеред Бермудського трикутника утворився небезпечний острів: фотофакт
Вперше такі хвилі були зафіксовані в 1995 році. Їх руйнівна сила вкрай висока, а протистояти стихії практично неможливо, враховуючи раптовість їх появи.
Вчені також пояснили причини, через які корабель не встигає подати сигнал лиха до того, як іде на дно. Вони сконструювали модель величезного судна USS Cyclops, яке зникло в Бермудському трикутнику в 1918 році. Помістивши її в спеціальний бак, де був відтворений ефект "вибухової хвилі", вчені переконалися, що загибель корабля та команди відбувається за дуже короткий проміжок часу.
Про "таємничі зникнення" в окремому районі Атлантики вперше згадав кореспондент Associated Press Евард Ван Вінкл Джонс, – в 1950 році він назвав цей район "морем диявола".
Саме словосполучення "Бермудський трикутник" запустив у вжиток письменник Вінсент Гаддіс у 1964 році в статті "Смертельний Бермудський трикутник" про дивне зникнення "ланки 19" (п'ять торпедоносців-бомбардувальників "Евенджер", які безвісти зникли в 1945 році) опублікованій у журналі "Аргоси".
З кінця 1960-х почали з'являтися численні публікації про таємниці "Бермудського трикутника".
Читайте також: Науковців спантеличила аномалія над Бермудським трикутником