Мавританська залізниця простягається від Сахари до порту Нуадібу на березі Атлантичного океану. Деякі потяги, які рухають нею, можуть сягати аж 3 км у довжину, а з їхніх дахів відкривається зовсім інший вигляд на пустелю та її мешканців.
Пасажири потягів здебільшого розміщуються на дахах вагонів або прямісінько на руді чи інших товарах. Торговці, які перевозять продукти та худобу, змушені витримувати сильний вітер та високу температуру упродовж 20 годин.
Вся залізнична колія простягається на 704 км, а потяги мають майже 200 вагонів із 84 тоннами вантажу у кожному. До слова, це одні із найдовших вантажних поїздів світу.
Попри те, що за останні кілька років тут не траплялося терористичних атак, Мавританію вважають "червоною зоною", де торгівля людьми і рабство є звичайною справою.
Румунський фотограф Георге Попеску (George Popescu) вперше приїхав до Мавританії у 2010 році після кількох викрадень людей. Через два роки він повернувся сюди, однак поїздки по пустелі досі були ризикованими. І тільки у вересня 2015 року йому вдалося подорожувати по країні місяць. Попеску провів 40 годин у подорожі туди і назад на потязі, ховаючись за залізною рудою.
"Тепер це спокійна країна, що межує з Малі і Алжиром, так що я думаю, що ризик бути викраденим невеликий. Мавританці – приязні і мирні люди. Вас завжди вітають як мандрівника - це частина життя пустелі", – розповів він про ситуацію сьогодні.
Попри мовний бар'єр, фотографувати було доволі просто. Головним викликом для фотографа була нестерпна погода.
Читайте також: На межі вимирання: фотограф показав зникаючі культури світу