Ще півтора роки тому про Ivan NAVI ніхто не знав, але своїм хітом "Такі молоді" хлопець зі Львова стрімко ввірвався в український шоу-біз і вмить став популярним. Радіо МАКСИМУМ розпитало молодого талановитого артиста про його шлях до успіху. Надихайтеся!
У скарбничці Ivan NAVI – мільйони переглядів на YouTube та вже дві номінації на престижну музичну премію YUNA. Минулоріч він став номінантом як "Відкриття року", а цього року його номінували в категорії "Найкращий виконавець".
Це цікаво: Найкращі українські пісні 2017 року за версією Радіо МАКСИМУМ
Як же за такий короткий час молодому львів'янину вдалося здобути визнання колег по сцені і довіру й симпатію слухачів? Читайте у відвертому інтерв'ю з Ivan NAVI!
– За освітою ти маркетолог, кілька років займався боксом – а в результаті став співаком. Що було визначальним у твоєму виборі на користь музики?
– Мій дідусь займався музикою – грав на акордеоні, потім батько грав на акордеоні, тоді прийшла черга й до мене – це вже як сімейна традиція. Цікаво, що кожен з них мав дуже красивий голос, але ніхто не зміг себе реалізувати на сцені. Чи то боялися, чи то обставини були вкрай несприятливі. А я вирішив таки спробувати стати артистом.
Коли після 9 класу мене запитали, куди я хочу вступати, я відповів, що мрію отримати музичну освіту. "Ні-ні, у музику йти невигідно, от зараз машиністи/електрики добре заробляють", – сказали батьки. Я відмовився. Такі спеціальності, звісно, потрібні, але це не для мене. Компромісом став диплом маркетолога.
Ще з дитинства я брав участь у всіх можливих заходах. Дуже любив хор – сам співав у церковному хорі шість років. Це мені дуже багато дало, зокрема, я відшліфував свій слух, що для вокаліста дуже важливо. На додачу, життя постійно пов'язувало мене з людьми, які були дотичні до музики. Тому мене просто не могло кинути в іншу течію. А я й не опирався – мені це завжди подобалося.
Мої екс-дівчата завжди ревнували мене до творчості, до моєї роботи, тому що я їм казав: "Єдине, що мене не зраджує в цьому житті, – це музика. Коли мені погано – вона зі мною, мені добре – вона теж поруч". А дівчата – вони доволі мінливі.
Хоча рано чи пізно я мушу знайти ту людину, яка буде сприймати мене з усіма плюсами і мінусами, буде розуміти мою роботу, гастролі та шанувальниць.
– Ти брав участь у кількох вокальних проектах – "Шоу №1", "Голос країни. Все по-чесному", "Співай як зірка". Яке з них допомогло тобі найбільше реалізуватися як артисту?
– Вирішальним для запуску проекту Ivan NAVI стало шоу "Співай як зірка" зі Скрябіним. Ми тоді з ним познайомилися та обмінялися контактами. До речі, саме Кузьма придумав мені назву "NAVI". У всіх різні асоціації з моїм псевдо, адже є українська кіберкоманда NA'VI (Natus Vincere – "Народжені перемагати") і більшість пов'язує мій псевдонім із ними, хоча це не так.
Скрябін був і залишається для мене еталоном справжнього артиста. От зараз я починаю вникати в шоу-бізнес… Знаєш, дуже багато зірок грають ролі. Мені колись товариш казав, що шоу-біз – це театр. Спершу я думав, що, можливо, і мені потрібна якась маска. Але коли почав співати, то старався бути таким, який я є – простим хлопцем зі Львова.
Багато моїх знайомих із шоу-бізу задумуються передусім про заробіток. Я не кажу, що це не потрібно, але колись мені одна розумна людина сказала, що доти, поки ти будеш думати про гроші, ти нічого не досягнеш. Треба думати про ті цілі, які ти перед собою ставиш. У мене, наприклад, це написати свій дебютний альбом, написати свою першу пісню, тому що я "непишучий артист". Хоча, до слова, одну річ я саме написав – скоро її можна буде почути. Це вперше мені вийшло написати музику.
– Які поради дав тобі Кузьма?
– Порад, як таких, він не давав. Хоча… Стоп. Порада таки була, і він дав її усім в одному зі своїх інтерв'ю, слова з якого мені дуже сподобалися. Він сказав: "Ти можеш бути геніальним співаком, але до тих пір, поки ти не піднімеш свою п’яту точку з місця і не почнеш шось робити – ніхто про це знати не буде". Ще він дуже правильно наголошував, що потрібно уникати людей, які тягнуть тебе донизу, які товаришують з тобою через вигоду.
От тепер мені складно знайти дівчину, бо я не розумію, чи вона зустрічається зі мною через те, що я Ivan NAVI, чи тому, що справді мене любить. Це інтерв'ю Скрябіна стало для мене дуже повчальним. Та й сам Кузьма був для мене прикладом – він любив те, що робив, ходив у тому, що зручно, і не зважав на дрес-коди церемоній і так далі. Цієї простоти в українському шоу-бізнесі дуже мало.
– Але ти вже звик до цієї тусовки? Ти вже "свій" у шоу-бізі?
– Я звикаю до цієї атмосфери, але влазити в рутину не хочу. Однозначно, мені треба бути в шоу-бізнесі, знати, хто, над чим працює, хто які цілі перед собою ставить. Конкуренція завжди має бути, але в межах розумного. От коли мене питають, хто мої головні конкуренти, я завжди відповідаю, що в нас творча робота, тому в мене немає конкурентів – ми всі друзі по сцені. Я поважаю кожного артиста, який працює, незалежно від того, яку музику він робить.
– На український музичний Олімп ти увірвався майже два роки тому піснею "Такі молоді". Очікував, що цей трек стане таким хітом?
– Я тобі більше скажу – коли ми починали проект, мої продюсери поїхали до Києва за професійною оцінкою проекту NAVI – у нас тоді була пісня "Ти любиш музику", яка згодом вивела мене у фінал проекту "Хітконвеєр" від телеканалу М2. Усі вони сказали, що такий виконавець безперспективний, ще й лише українською планує співати.
Але в мене було внутрішнє відчуття, що все має бути класно. Ми вирішили ризикнути і все-таки презентували трек "Такі молоді". Самі бачите, що відбулось, – він став справжнім хітом. При цьому тоді ще не було квот, й україномовній пісні було дуже важко прорватися.
Пам'ятаю, як було складно, коли зірки, з якими ми зараз добре спілкуємось, дивилися на мене спідлоба. Мовляв, що ти тут робиш. Але коли я виступав на YUNA-2017, а Монатік проходив коридором, наспівуючи "Такі молоді", – я зрозумів, що рухаюся в правильному напрямку.
Ivan NAVI – дивіться кліп Такі молоді:
– У який момент ти відчув, що ось вона – слава? Що відтоді кардинально змінилося для тебе?
– Змінилося ставлення колег по сцені. Але зіркової хвороби в мене немає. На додачу, у мене дуже хороші друзі-продюсери, які, коли буде потрібно, – швидко зіб’ють мені "зірочку". Звісно, я став впевненішим в собі. Спершу ніхто мене не ідентифікував, мовляв, "Такі молоді" знаємо, але Ivan NAVI – ні. Від цього було неприємно.
Та й досі трапляться такі ситуації, але значно рідше. Я вважаю, що за півтора року ми показали непоганий результат, але однозначно ще є над чим працювати. У мене скільки ідей, скільки цілей, що не знаю, як все встигнути. Буду старатися.
– Ти презентував кілька кліпів, і кожен з них є певною мірою експериментальним. Зйомки якого відео були для тебе найцікавішими?
– Напевно, таки зйомки першого кліпу на пісню "Такі молоді". Ми 12 днів провели в дорозі, і це просто незабутні емоції, враження, зрештою, краєвиди. До прикладу, у нас трапилася така цікава історія: одна з чотирьох дівчат, які були героїнями відео, після зйомок в Парижі мала повертатися додому, а вона сказала, що їй не треба гонорару – "краще візьміть мене з собою в Ніццу".
– Остання твоя відеоробота – кліп на пісню "Хімія" з Марією Яремчук – викликала багато запитань щодо ваших стосунків. Розкажи, як ти подружився зі співачкою та чому вирішив залучити до зйомок саме її?
– Я дуже багато думок чув про Марію Яремчук, та я ніколи не роблю висновків про людину, поки не познайомлюся з нею. А вона виявилася дуже цікавою дівчиною. З Марією ми познайомилися на конкурсі краси у Львові, де виступали на одній сцені. Привіталися – і все. Але потім ми ще раз перетнулися в Києві і почали спілкуватися.
Тоді з'явилася "Хімія". У цій пісні є частинка, де я себе не бачив, а ми саме активно листувалися з Марією і я запропонував їй спробувати виконати той уривок. Вона погодилася. Я думав, що вона заспіває, а вона – "зачитала". Вийшло круто.
Щодо кліпу... Я думав, що Марія норовлива і зніматись з нею буде важко. Але вона наскільки заряджала всіх позитивом, що я був вражений. Щоб ти розуміла – ми знімали кліп 37 годин безперестанку! За цей час я спав дві години, а вона – одну. При цьому вона розкачувала всіх. До того ж, Марія відзняла значно більше кліпів, тобто це – шалений досвід, і вона підказувала багато нюансів і мені, і навіть режисерам.
З нею було дуже цікаво працювати. "Хімію" ми старалися показати в кліпі, і нам це вдалося. Ми з нею на одній хвилі, а це найголовніше.
Дивіться кліп на пісню Хімія:
– З ким би ще ти хотів заспівати в дуеті?
– Щодо українських артистів – у мене нема чітких планів чи мрій. Інколи сам трек може наштовхнути на якусь цікаву ідею для співпраці. Наприклад, колись я дуже хотів заспівати в дуеті з Джамалою, може, ще колись вдасться. Мені дуже прикро, що я не потрапив на концерт Sting в Києві, я просто "марю" цим співаком. От з ним би я зробив дует. Або ж з Дрейком. Я впевнений – мрії і бажання мають бути великими, в іншому випадку – це просто плани (сміється).
Насправді в мене немає улюбленого стилю музику – я слухаю те, що мені до душі. От пісні Sting я вмикаю дуже часто, але все ж більше, коли трохи пригнічений. А Дрейка я слухаю, коли збираюся на тренування чи просто перед концертом заряджаюся енергією. Ще я дуже люблю госпел. Так само кайфую від цієї музики і дуже б хотів поєднати її в майбутньому зі своєю.
– А свої пісні слухаєш?
– Без потреби – ні, мені їх вистачає на концертах та у студії. Хіба потрібно на якісь нюанси звернути увагу.
– Ти вже згадував про квоти на радіо. Збільшення та популяризація україномовної музики, на твою думку, є наслідком квотування?
– Однозначно. Раніше україномовну музику не дуже і допускали в ефір, а тепер багато наших виконавців завдяки квотам дуже сильно прогресують.
– До речі, мене дуже здивував твій вибір репертуару для участі в "Голосі", куди ти прийшов з російськомовною піснею. Чому так вирішив?
– Мені дали цю пісню. Я прийшов на конкурс і до кінця не знав, що хочу співати. На той час я виступав у різних кавер-гуртах, відповідно, там була різна музика. У "Голосі" мені запропонували виконати хіт "Я то, что нада", ще й сказали, що я схожий на Валерія Сюткіна. А потім мене вирішили показати патріотичним хлопцем, який співає "Гей, соколи" й "Очі волошкові". Вийшло трохи дивно. Це все шоу.
– Не так давно ти випустив власну версію пісні "Край" Миколи Мозгового. Чому вирішив актуалізувати саме цю пісню?
– Усе дуже просто. Якось Олена Мозгова запросила на концерт пам'яті свого батька, де я мав виконати одну із його пісень. Я дуже довго думав, що обрати, і в результаті вона вирішила за мене. Я розумів, що "Край" – це легендарний хіт, який не можна зіпсувати. Я звернувся до свого товариша Андрія Лемішка, ми довго мудрували і врешті зробили щось таке, що дехто навіть не впізнав цієї пісні. Ми надіслали Олені демо, і їй сподобалося.
На концерті більшості також припала до душі сучасна версія "Краю". Загалом, я вважаю, що потрібно осучаснювати наші ретропісні, щоб їх слухала молодь. У нас дуже багато крутих пісень, які, на жаль, залишаються лише в історії.
Слухайте пісню Ivan NAVI "Край":
– Оскільки ми вже заговорили про улюблені пісні – склади свій ТОП-10 з українських та закордонних творів.
– З англомовних мені простіше обрати. Це: Sting – Fragile, Drake – One Dance, Рей Чарльз – Georgia on My Mind, Браянт Макнайт – One Last Cry, ще я зараз "підсів" на музику одного крутого чувака, він називається JP Cooper, – моя улюблена його пісня She's On My Mind.
А з українських мені подобається проект LAUD – "У цю ніч", TAYANNA – "Шкода", Марія Яремчук – "До нестями", Джамала і ДахаБраха – "Заманили".
– А як же Вакарчук і Ко?
– Я їх дуже поважаю, але ніколи не був фанатом "Океану Ельзи". Вони молодці, вони роблять круту музику, але це просто не моє.
– Зараз ти співаєш українською для українців. Чи плануєш підкорювати світовий шоу-бізнес англомовними піснями?
– Звісно. У мене є такі плани. Я би страшенно хотів виступати на європейській сцені.
– Чи не найпростіший шлях на європейську сцену – Євробачення. Не думав про участь в конкурсі?
– Якщо буде пісня – то я братиму участь. Нещодавно я переглядав відео виступів минулого Нацвідбору на Євробачення, і мені сподобалися судження Андрія Данилка, який постійно наголошує, що дуже багато залежить від пісні. Зазвичай, артисти чомусь обирають сумні пісні, а він каже, що Європі не потрібен наш плач. Джамала, звісно, це геть інша ситуація, вона розповідала світові свою історію, і за неї я вболівав дуже щиро.
– З Данилком тебе поєднує ще одна штука – кепка. Про твою – вже ходять легенди. Зрешою, Іван Сяркевич у костюмі чи вишиванці та Ivan NAVI у бейсболці + рваних джинсах – це кардинально різні образи. Що спонукало тебе змінити стиль?
– Колись я дуже любив класику. У мене так і в сім'ї було заведено. Але в якийсь момент все змінилося – а я завжди готовий до змін. Під час зйомок кліпу "Такі молоді" я просто перетворився на іншу людину ззовні, і мені новий лук сподобалося. Та й ходити в кепці дуже зручно, не треба задумуватись над зачіскою (сміється).
– Останнім часом, я так розумію, ти живеш між Києвом і Львовом…
– Я взагалі в дорозі живу!
… Ну ритм життя в цих містах все ж різний, погодься. Чи освоївся ти в столиці і де тобі більш комфортно?
Київ – це центр шоу-бізнесу, але Львів – це рідне, це – творчість. Коли я приїжджаю додому – я нічим не переймаюся, тут панує спокій. У столиці цього немає, бо там надто насичене життя. Тільки прокинувся – а вже треба лягати спати. А у Львові ти йдеш вулицею – і ніхто нікуди не спішить, всі п'ють каву.
– Ти говориш про ранні підйоми. Загалом – ти сова чи жайворонок?
– Для мене це найгірше, що може бути. Я люблю пізно лягати і пізно прокидатися. Але зараз я звикаю до ранніх підйомів.
– Часу на хобі, хоча б бокс, вистачає?
– Зараз я шукаю тренерів у Києві. Коли приїжджаю до Львова – то завжди йду на тренування. Але, чесно кажучи, часу дуже обмаль, його навіть на зал не завжди вистачає. Та все ж головною для мене є сцена, від цього я кайфую. Єдине, що вимучує – це дорога.
– А який вид відпочинку ти взагалі любиш?
– Я обожнюю гори. Це, напевно, єдине місце, де я можу набратися сил. Не фізичних, а моральних. Розумієш, концерти забирають багато саме моральних сил – ти віддаєш купу емоцій, і не завжди отримуєш їх взамін.
– До слова, де зустрічатимеш Новий рік?
– На Новий рік я працюю у Львові. Вже й не уявляю це свято без сцени.
– Повертаючись до "лямурних"справ… Ти вже розповів, що твоє серце вільне. А якою має бути твоя ідеальна друга половинка? Що ти цінуєш в дівчатах?
– Одні з попередніх стосунків у мене були з вокалісткою. Я думав, що вона має розуміти те, чим я займаюся. Але ні, не вийшло. Відтак, моя ідеальна дівчина має бути терплячою, розуміти мою роботу, тобто не намагатися контролювати кожен мій крок. Зі свого боку я, звісно, не маю давати їй приводів сумніватися в мені.
Дуже складно у ситуаціях, коли я йду з дівчиною, а зі мною фотографуються шанувальниці. Якщо вона ревнива – то тут нічим не зарадиш. Для мене це найгірше. Я ж з емоціями працюю, і коли перед виступом псують настрій – ти виходиш на сцену і думаєш не про той меседж, який хочеш донести людям, а про причину чергової сварки. Має бути довіра, терпіння, розуміння.
– Шанувальниці вже впізнають на вулиці?
– На Західній Україні – так, особливо у Львові. Київ ще мене вивчає. Та в Інстаграмі підписників все ж більше із Києва. При цьому на концертах у столиці можуть заходити ті пісні, які тут не йдуть. Наприклад, "Ти прекрасна", "Ти любиш музику" – кияни їх люблять, а от галичани більше сприймають радійні хіти. Також мене дуже тішить, що в мене все більше шанувальників з'являється із Східної та Центральної України.
Дивіться LIVE-виступ Ivan NAVI:
– Якщо говорити не про дівчат, а в цілому – що найбільше ти цінуєш у людях?
– Простоту і щирість. Дуже багато корисливих людей, але мені, зазвичай, трапляються хороші та позитивні. Хоча в мене є один мінус: я не дуже добре розбираюся в людях. Якщо я комусь довіряю – то довіряю на всі 100%. Іноді це виходить мені боком. Правильно говорять, що краще мати одного друга, аніж сто "друзів".
Я і є таким по житті – більше самітник. От я хочу поїхати в Карпати без нікого, зняти там якусь хатину, сісти перед каміном і просто побути наодинці, насолоджуючись тишею. Мені цього бракує.
– Насамкінець запитання, яке хвилює всіх твоїх фанів. Коли чекати дебютного альбому від Ivan NAVI?
– Цього ніхто не знає, навіть я (сміється). Через одну просту причину – він мав вийти ще в жовтні. Це не тому, що я не хочу, а просто через гастролі, вихід нових пісень усе відтерміновується. Я вже одним блоком зразу три альбоми видам (сміється). Та в планах все ж він мав би з'явитись на початку весни.
Улюблена книга: "Інферно" Ден Браун, я просто "з'їв" її і не помітив;
Улюблена страва: Салат "Цезар";
Улюблений фільм: "Погоня за щастям" з Віллом Смітом і "Рей" – про Рея Чарльза. Я його вмикаю, коли думаю, що рухаюся не в тому напрямку. Тобто, коли мені погано – я дивлюся фільм "Рей". Це фільм-біографія про музиканта Рея Чарльза, який був незрячим, але всього добився. А в мене є руки-ноги, чого я не можу?
До речі, у такі моменти невизначеності та сумнівів найкраще їхати до дітей. Я стараюся часто відвідувати сиротинці і дитячі лікарні. Просто зараз часу менше, ніж колись. Коли приїжджаєш туди, то опісля думаєш, для чого всі ті "понти"?
Ми не вміємо цінувати те, що маємо. Хворим діткам не потрібні матеріальні подарунки – їм треба емоції, увага, підтримка. Тому розрив з дівчиною – то буденність, сьогодні так, а завтра-післязавтра – буде краще. Головне – здоров’я.
Улюблений серіал: "Менталіст"
Девіз: Ніколи нікого не слухати, а тільки прислухатися. Кожен буде радити своє, а рішення ухвалювати тобі, і тобі потім відповідати за результат.
Твоя мрія: У мене багато мрій, і вони заодно є цілями. От коли мене питають, які авто мені подобаються, я кажу Bentley і Rolls-Royce. Тобто якщо мріяти – то мріяти масштабно, щоб цієї мрії було важко досягти.
Я мрію вийти на світовий рівень. Щоб Україну знали не лише за Кличком, Шевченком, а ще й асоціювали з Ivan NAVI.
– Щиро бажаю тобі досягти цієї мрії! Дякую за розмову!
Тетяна Русінкевич, Радіо МАКСИМУМ
Музичні відкриття 2017 року: нові імена в українському шоу-бізнесі