Підвищене потовиділення або гіпергідроз буває загальним і локальним, наприклад, постійно пітніють лише руки. Це явище супроводжується мокрими та холодними долонями, і з ним, хоча б раз в житті, стикався кожен. Але якщо проблема набула сталого характеру, то причини можуть бути досить істотними.
Залежно від ситуації людина пітніє повністю або частково і це природно, незалежно від віку та статі. Однак гіпергідроз долонь часто викликає дискомфорт, як фізичний, так і психологічний.
І ще: Науковці назвали шкідливу звичку, від якої однозначно варто позбутися
Людина, що страждає подібним захворюванням постійно мерзне в руки, причому і в спеку і в холод. Шкіра долонь свербить, привертає увагу своїм постійним почервонінням. Люди, що працюють руками, виконують скрупульозні точні дії, зіткнувшись з подібною проблемою, часто змушені змінювати професію. Пальці ковзають, дрібні деталі та навіть ложки та виделки під час прийому їжі випадають з рук. І це виявляється катастрофою.
Для чоловіків, які звикли до рукостискань, вічно мокрі руки викликають навіть не незручність, а справжню паніку. Особливо під час ділових переговорів і зустрічей з друзями. У підсумку, у тих, хто страждає від гіпергідрозу рук, погіршуються комунікативні навички, з'являються психологічні комплекси, вони намагаються ізолюватися від суспільства. Зіткнувшись з подібною проблемою, її обов'язково потрібно вирішувати, виявляти й усувати причину, поки, здавалося б, дріб'язкова ситуація не зруйнувала життя та здоров'я.
Зазвичай гіпергідроз долонь має тимчасовий характер і є реакцією на події, що відбуваються. Найчастіше це – психологічний стрес, фізичне перенапруження, пов'язане зі страхом або болем. Але також це може бути наслідком різкої зміни погоди, наприклад, збільшення навколишньої температури, і при цьому часто виникає порушення терморегуляції організму. У підсумку він реагує активним виділенням рідини з кінцівок. Але буває так, що пітливість долонь викликають магнітні бурі, підвищений атмосферний тиск. У літньому віці у людей часто розвивається індивідуальна метеозалежність.
Ще однією природною причиною пітливості рук може бути часте вживання кави та чаю протягом дня: під впливом кофеїну відбувається перезбудження нервової та кровоносної системи. За таким же схожим принципом на гіпергідроз долонь впливають алкоголь та наркотики. Вони сприяють припливу крові до обличчя та кінцівок і посиленому потовиділенню.
Часто результатом багаторічного куріння є застій у кровоносній системі нижніх кінцівок і спазми дрібних судин рук. У результаті збільшується робота потових залоз і долоні стають вологими.
Тим часом, існує ціла низка захворювань, що провокують появу вічно мокрих рук, і в таких випадках слід негайно звернутися в лікаря-фахівця.
Наприклад, хвороби щитоподібної залози, такі як зоб, мікседема, тиреотоксикоз впливають на стан шкірних покривів рук, роботу внутрішніх органів і центральної нервової системи. Проте, порушення ендокринного обміну успішно лікуються і разом з ними зникає і гіпергідроз долонь.
Деякі захворювання судинної системи – гіпертонія, атеросклероз, вегетосудинна дистонія тягнуть за собою збої в тепловому обміні організму в цілому, і рук або ніг зокрема.
Органічні ураження гіпоталамуса – ендокринного центру управління терморегуляцією організму і будь-які патології цієї ділянки головного мозку у вигляді ішемії, крововиливи або пухлини ведуть до неадекватного реагування центральної нервової системи на спеку або холод. Це, у свою чергу, часто проявляється гіпергідрозом долонь, а також тремором рук.
Схожу реакцію викликають і будь-які патології надниркових залоз. Вони призводять до дисбалансу життєво важливих гормонів – адреналіну і норадреналіну. Взагалі будь-яке порушення обміну речовин, наприклад, цукровий діабет, ожиріння, змінює деякі функції шкіри рук, погіршує її теплообмінні властивості та згубно впливає на загальну терморегуляцію організму.
Шкірні хвороби – алергія, псоріаз, дерматити, часто вражають клітини шкіри рук, відповідальні за потовиділення, і викликають його посилення.
Ми рекомендуємо не зволікати, якщо пітніння рук супроводжує ваше життя. Зверніться до лікаря, адже у більшості випадків цієї неприємності можна позбутися.
Читайте також: Учені розповіли, хто хропить найчастіше