Радіо МАКСИМУМ розповідає про майбутнього суперника непереможного українського боксера Олександра Усика – німця Марко Хука, який насправді зовсім не німець.
Субота, 9 вересня 2017 року, має стати знаковою датою в історії боксу. Саме цього дня стартує боксерська Ліга чемпіонів – Всесвітня боксерська суперсерія WBSS. Цей турнір з призовим фондом 50 мільйонів доларів заснували цьогоріч у березні німецький і американський промоутери Кале Хауерланд і Річард Шафер.
Одним з головних претендентів на головний трофей змагань, Кубок Мохаммеда Алі, український чемпіон версії WBO у першій важкій вазі Олександр Усик. Його першим суперником стане німець боснійського походження Марко Хук, постать у боксерському світі доволі неоднозначна.
Козак чи "ватник"? Як Олександр Усик став королем протиріч
Спеціалісти і букмекери майже не сумніваються, що завтра о 23:00 на ринзі Max-Schmeling Halle в Берліні переможцем буде український боєць. Олександр Усик виглядає кращим за всіма параметрами, але зробить велику помилку, якщо недооцінить Хука.
Не варто недооцінювати Марко Хука й уболівальникам. Це досвідчений та наполегливий боксер, що не зупиниться навіть перед брудними прийомами заради перемоги.
Справжнє прізвище суперника українського чемпіона – Муамер Хукіч. Етнічний боснієць, він народився на території сербської Сениці в листопаді 1984-го. Коли Муамерові було вісім років, Балканський півострів пов’яз у кровопролитті. Рятуючись від війни, родина Хукічів еміґрувала до Німеччини.
Спочатку біженці жили у соціальному таборі в Білефельді. Хукічі бідували, але малий Муамер зумів вибитися в люди завдяки спортові. В Білефельді він почав займатися кікбоксингом (як свого часу Віталій Кличко) і дуже швидко гучно заявив про себе. В 16-річному віці Хукіч здобув звання чемпіона Європи, а ще через два роки став наймолодшим в історії німецьких клубів чемпіоном світу.
Увесь цей час Муамер виступав під боснійським стягом. Німцем Марко Хуком він став лише у серпні 2009-го, коли за плечима було п’ять років кар’єри професійного боксера. Точніше, Хук – то радше боксерський псевдонім, який перейшов на повсякденне життя. Нині він іменую себе "Капітан Хук", намагаючись наслідувати Капітана Гака з казки про Пітера Пена.
Дебют Хука на професійному рингу був звичний для представників німецьких клубів. Промоутери підсовували молодому бійцеві відверто слабких суперників, а той їх залюбки молотив. Впродовж перших півроку Марко відправив у нокаут десятьох суперників, імена яких ні про що не говорили і не говорять. І лише досвідченого німця Рудіґера Мея у вересні 2005-го Хук здолав за очками.
До травня 2007 року Марко збільшив свій "рекорд" до 19-ти переможних боїв й удостоївся нарешті права посперечатися за чемпіонський пояс IBF у першій важкій вазі з його володарем Стівом Канінґемом зі США. Бій. Який відбувався у майже рідному для Хука Білефельді. Вийшов конкурентним.
Тривалий час претендент боксував з чемпіоном майже на рівних, але в другій половині поєдинку почав підсідати фізично. Хук був близький до того, щоб пройти усі 12 раундів. Але в заключній трихвилинці пропустив важкий аперкот, після якого секунданти німця викинули рушник. Це означало першу в кар’єрі поразку.
До тями Марко Хук приходив не довго. Впродовж 2008-го – першої половини 20009 років він здобув шість дострокових перемог поспіль, зокрема відправив у нокаут непереможного на той час українця Віталія Русаля.
Бій Марко Хук – Віталій Русаль
Після перемоги над українцем Марко здобув право сперечатися за звання чемпіона світу вдруге. На цей раз він зійшовся у бою за пояс WBO з аргентинцем Віктором Раміресом і здобув перемогу одноголосним рішенням суддів.
Перші чотири захисти титулу виявилися для Хука вельми успішними, хоча й суперників Марко надто видатними бійцями не назвеш. Справді рівневий файт німець провів 18 грудня 2010 року, там, де завтра відбудеться поєдинок Марко з Усиком, тобто, на Max-Schmeling Halle в Берліні. Бій проти росіянина Дениса Лебедєва Хук виграв роздільним рішенням суддів. При цьому більшість фахівців зійшлися на думці, що претендента банально засудили.
Зрештою, через півтора року Марко вже сам став жертвою суддівської упередженості чи некомпетентності. Залишаючись непереможним впродовж 13-ти боїв у першій важкій вазі, Хук вирішив піти на підвищення та спробувати себе у важкій ваговій категорії і відразу удостоївся права претендувати на титул чемпіона WBA в протистоянні з іншим росіянином - Алєксандром Повєткіним.
На тлі німецького суперника "Русський Вітязь" виглядав відвертим лантухом, але рефері присудили перемогу саме Повєткіну. Більше того, після матчу Хук зізнався, що усі раунди відчував неймовірний сморід, що линув від "Вітязя" та охопив увесь ринг. Ці слова дозволили припустити, що до перемоги росіянина доклав руку "Газпром".
Проковтнувши гірку в усіх сенсах пігулку, Хук повернувся у рідну першу важку вагу і надалі продовжував відстоювати чемпіонське звання WBO. Але як відстоювати? Спершу була жорстока рубка з вихованцем братів Кличків – британцем Олою Афолабі.
Англієць виглядав активнішим і влучнішим, але віддати йому перемогу в німецькому Ерфурті судді не наважилися. Поєдинок визнали нічийним, а титул залишився у Хука. Наступний захист виявився ще більш неоднозначним. 42-річний німець турецького походження Фірат Арслан виглядав помітно активнішим, але судді шокували публіку в Галле, віддавши перемогу Марко.
До честі Хука, надалі він не став уникати зустрічей з суперниками, яким раніше програв. Першим право на реванш отримав Афолабі. Проте нічого доброго ця нагода британцеві не принесла. На цей раз Марко мав велику перевагу і переміг заслужено. Арслана ж, якому в січні 2014-го уже було 43, від побиття врятував рефері, який зупинив бій після двох нокдаунів.
Перебуваючи всі ці роки в когорті бійців промоутерської компанії Saurland Event, Хук як і ще чимало чемпіонів німецького розливу продовжував варитися у власному соці й утримував титул роками з бійцями приблизно того ж рівня, на якому перебував сам. І то в ліпшому разі. Про топ-бої світового масштабу Марко міг тільки мріяти. Здійснилася мрія лише коли контракт з Saurland Event завершився і боєць його не продовжив.
14 серпня 2015 року в Нью-Джерсі Хук відстоював звання чемпіона WBO з поляком Кшиштофом Ґловацкі і програв той бій нокаутом в 11-му раунді. Як відомо, чемпіоном поляк залишався трохи більше року. Поки не зустрівся у Ґданьску з Олександром Усиком і не програв поєдинок вчисту.
А Марко Хук натомість після фіаско на американському рингу повернувся в рідну німецьку гавань. Спершу вчетверте в кар’єрі зустрівся з Афолабі, потім переміг українця Дмитра Кучера. Однак 1 квітня цього року на шляху Марко трапився непереможний латвієць Майріс Брієдіс. Він помісив Хука так, що впливати на результат не наважилися навіть «об’єктивні» зазвичай на німецьких теренах судді.
Зустріч з Олександром Усиком у рамках Всесвітньої боксерської суперсерії є для Марко, мабуть, останньою нагодою закріпитися у топ-обоймі світового боксу знову. На передматчевих заходах Марко веде себе зухвало, а під час останньої дуелі поглядів у Берліні минулого тижня навіть штовхнув Олександра і назвав його на очах у журналістів "сукою".
Марко обіцяє поховати Усика, на що український боєць спокійно зауважує: "Видно, що Хук нервує настільки, що не може стримати своїх емоцій. Мене його поведінка не цікавить. Коли Марко мене штовхнув, причин відповідати так само не бачив. Агресія в ставленні до Хука в мне відсутня. Я просто бачу, що він нервується, горить і через те у нього така форма захисту".
Для Усика поєдинок з Хуком стане 13-м на професійному рингу. Усі попередні він виграв, десятьох суперників відправивши у нокаут. У берлінському бої, який носить статус чвертьфіналу Всесвітньої суперсерії, Олександр втретє захищатиме здобуте в Ґданьску звання чемпіона світу за версією WBO.
Іван Вербицький, спеціально для Радіо МАКСИМУМ