Чудові рядки такого глибокого твору, як "Страшні слова, коли вони мовчать" не можуть залишити без уваги поціновувачів творчості Ліни Костенко. Велика поетеса-шістдесятниця змогла надати лаконічному тексту дуже глибоко значення. Досліджуйте паспорт вірша "Страшні слова, коли вони мовчать" нижче.
"Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" – дуже знайомі слова, які належать Ліні Костенко, пише Радіо Максимум.
Читайте також: Цитати Уляни Кравченко – повчальні фрази від першої поетеси, чиї твори стали популярними
"Страшні слова, коли вони мовчать" Ліна Костенко
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Паспорт вірша "Страшні слова, коли вони мовчать"
- Рік написання: 1977
- Літературний рід: філософська лірика
- Жанр: ліричний вірш (роздум, медитація)
- Збірка: "Над берегами вічної ріки"
- Напрям: модернізм
- Течія: неоромантизм
- Тематичний різновид: філософська лірика
- Система віршування: силабо-тонічна
- Віршовий розмір: п'ятистопний ямб
- Римування: перехресне (абаб)
- Строфа: не строфічна будова
- Провідний мотив, мотиви: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини
- Тема: слово в житті людини, сутність поезії
- Ідея: утвердження думки, що "поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", що "страшні слова, коли вони мовчать" у той момент, коли вони повинні бути сказані поетом як особистістю й громадянином.
- Історія написання: філософські питання про сутність поезії, про місію митця (особливо для неї, яка пішла у "внутрішню еміграцію" на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати "в шухляду"), як і для всіх "шістдесятників", були особливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям уваги.
Художні засоби вірша "Страшні слова, коли вони мовчать"
- Художньо-стильові особливості: відповідальність перед людьми за свої слова, творіння, адже до нього прислухаються, йому вірять. Як важливо сказати щось своє, неповторне, вагоме, яке б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя "поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". Ці слова, які є головною думкою поезії, стали афоризмом. Хай буде напружена праця душі, муки творчості, щоб знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам'яті й у серцях людей. Художні засоби: оксиморон (слова мовчать); епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо.
- Художні засоби, стилістичні фігури: метафора, оксиморон, гіпербола, антитеза; афористичність мови.
- Образи та символічні образи: людей: ліричний герой; предметів і явищ: слово, поезія; асфальти, спориші; краса, потворність.
У вірші "Страшні слова, коли вони мовчать…" протиставляються асфальти й спориші (це контекстуальні антоніми). Письменниця порівнює особливості життя міського і сільського.
Це цікаво: Цитати з твору "Майстер корабля" – повчальні вислови про старість від Юрія Яновського