Соломія Крушельницька – славетна співачка, чия постать пронизана могутнім співочим і артистичним даруваннями. На її виступах люди наче божеволіли, а після концертів унікальне сопрано ще довго лунало у свідомості шанувальників оперного співу. Намагалися й ми почути голос Соломії у її домі...
Музей розташований на нинішній вулиці Соломії Крушельницької, 23 (колишня вул. Крашевського), пише Радіо Максимум.
Читайте також: Завітайте на покутські гостини до садиби Василя Стефаника у Снятині
Декілька слів з історії про дім-музей Крушельницької
Восени 1903 року Соломія Крушельницька придбала у Львові будинок, кам'яницю, яка була збудована за проєктом міського архітектора Якуба Кроха у 1884 році. Цілим будинком співачка володіла до приходу Червоної армії.
Крушельницька стала заручницею радянської влади, адже після смерті свого чоловіка-адвоката Чезаре Рфіччоні, вона повернулася на Галичину на візит до рідних, де застала Другу Світову війну. Відтак Соломія ніколи більше не змогла повернутися до своєї вілли "Саломеа" у Віареджо, що в Італії.
Радянська влада націоналізувала львівську домівку оперної співачки, забравши 1 і 3 поверх, натомість залишила їй 4 кімнати на другому поверсі, в якій Соломія жила зі своєю сестрою Анною. Власне, в цих кімнатах зараз розташований музей імені великої оперної діви.
У одній з кімнат розкинулася велика зала з роялем, де можна уявити, як сиділа літня горда пані Крушельницька, навчаючи молоде покоління співові. Через те, що Соломія не могла виїхати з СРСР і громадянства їй теж довгий час не давали, вона не могла розраховувати навіть на радянську пенсію.
Тільки тоді, як співачка погодилася на продаж на користь СРСР їхньої із покійним чоловіком тосканської вілли, вона отримала громадянство. Посольство СРСР в Італії віллу Річчоні та Крушельницької вигідно продало, виплативши всесвітньовідомій співачці лише мізерну частину від отриманого", – пише Радіо Свобода.
Як мовиться у книжці "Соломія Крушельницька" Ігоря Коляди, після того, як Львів окупували нацистські війська, з її домівки зробили військовий штаб. "Їй (Соломії - прим.РМ) знову необхідно пристосовуватися до інших умов життя...З великими труднощами Соломії вдалося отримати дозвіл на проживання у власному будинку. Разом з Анною та родиною Марії Дроздовської вона переселилася у помешкання на третьому поверсі". У ті часи, щоб прожити, Соломія була змушена давати приватні уроки співу.
Ми зайшли в кімнату – скромно, але зі смаком обставлену. Ця скромність мене страшенно вразила. Якось не пов'язувалася в моїй уяві світова слава і велич артистки з такою скромністю (я б сказала, навіть бідністю її помешкання. Посередині стояв рояль. А на ньому – ваза з квітами і фотографія Крушельницької разом із Джакомо Пуччіні. При стіні – невелике дзеркало, канапа, маленький столик і два крісла.." – зі спогадів співачки Марії Сабат-Свірської про те, як виглядало помешкання Крушельницької в той час.
Відомо, що лекцій з вокзалу відбувалися вдома у Соломії (вона тяжко ходила після зламаної ноги в стегні), і вже той час її помешкання нагадувало музей, адже всі її речі свідчили про могутній творчий шлях співачки.
У 1977 році на фасаді будинку було встановлено меморіальну таблицю С. Крушельницької (скульптор – Е. Мисько). А музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові урочисто відкрився у 1989 році, який став центром відзначення майбутніх ювілеїв артистки. Спочатку тривали роботи по створенню музично-меморіального музею Крушельницької, а лише у 1995 році музей набув статусу самостійної державної установи.
Відомо, що у 2021 році директор музею Соломії Крушельницької отримав ключі від квартири на третьому поверсі будинку, де знаходиться музей. Це помешкання після приходу радянської влади належало приватним особам. Львів викупив його для розширення музею за 60 тисяч доларів. Але на разі локація закрита для відвідувачів, ведуться роботи.
Фундаторкою музею стала Одарка Карлівна Бандрівська, племінниця Соломії Крушельницької.
Щоб можна побачити у музею
Саме Одарка Бандрівська все своє життя вона присвятила збереженню пам'яті й слави Соломії Крушельницької. Її архів став базою експозиції музею і є вагомою часткою всієї фондової збірки. До речі, сьогодні музей нараховує, уявіть собі, понад 25 тисяч експонатів.
Велику цінність становлять експонати, передані до музею дослідниками творчості Крушельницької Михайлом Головащенком та Іваном Деркачем. Але як і в більшості українських музеях сьогодні, їх працівники були змушені поховати багато цінних експонатів через постійні обстріли росії. Тому частина експозиційних залів недоступна для огляду. Також тут зараз проводиться реставрація. Велика площа стін і стелі, де ще видніється тогочасний живопис, по-варварськи затопили сусіди зверху.
Після встановлення радянської влади Крушельницьку взяли викладачем до Львівської державної консерваторії, але відтак почали тиснути на неї, погрожуючи "чисткою кадрів від націоналістичних елементів". Її звинуватили у відсутності консерваторського диплома. Пізніше цей документ знайшли у фондах Національного музею у Львові. Тож у музеї Соломії Крушельницької ви зможете побачити її дипломи.
Також музей може похизуватися дублікатом свідоцтва про хрещення Соломії Крушельницької, адже до нього мовилося безліч легенд про рік її народження. У різних документах радянського періоду, які належать фонду музею Соломії Крушельницької, присутні різні дати народження артистки. Одну з версій плутанини її року народження розповідаємо вкінці матеріалу.
Експозиційні зали відтворені в інтер'єрах початку XX століття, заходячи до них, хочеться відразу зняти головний убір (на щастя, зараз тепла пора), скласти побожно руки, довго і детально розглядати прекрасні портрети співачки і прислухатися до тиші з надією, що от-от і лине неймовірний голос Соломії у лірико-драматичне сопрано.
Тут скрізь завішані стіни унікальними фотографіями Крушельницької, є також афіші її виступів, програми концертів.
У 2020 році музею передали архів Негріти Кано де П'яцціні. Його привіз із Аргентини Юрій Іваник, чоловік внучатої племінниці співачки Марти Стернюк. У минулому архів належав приятельці Соломії Крушельницької – аргентинській піаністці Негріті Кано де П’яцціні. Після її смерті ці матеріали передали родичам Крушельницької. Архів, зокрема, містить 50 оригінальних фотографій з історії артистичної діяльності Крушельницької та приватні фото, фотографії з італійського Віареджо, де мешкала Соломія разом зі своїм чоловіком", пише Радіо Свобода.
Сьогодні музей співпрацює з різними науковими інституціями, відомими науковцями як в Україні, так і за кордоном. Завдяки активній просвітницькій діяльності працівників музею, він став одним із центрів музичного і культурного життя Львова. Тут проходять численні лекції різних тематик, виставки відомих художників і, звісно, концертів. Щоб відвідати одну з подій, слідкуйте за анонсом музею на офіційній сторінці у Facebook.
У чому полягав феномен Соломії Крушельницької
Насамперед у тому, що вона завжди знала, хто вона. Соломеа, як часто себе сама називала; українка, яка закінчувала концерти світового масштабу українськими народними співанками; донька двох українських шляхетських родів, яка підкорила Мілан, Париж, Варшаву, Буенос-Айрес, але завжди поверталася на Батьківщину, свою Галичину, де щедро ділилася з українцями своїм надзвичайним талантом.
Як хотілося б мати у школі розумних і здорових духом учениць, схожих на мою улюблену Саломею. Це було б для мене втіхою. Та, на жаль, Саломея є тільки одна! Досі я ще не бачила жодної дівчини, що хоча б трохи скидалася на неї!" – писала батькові Крушельницької її професорка Фауста Креспі ("Локальна історія").
В поведінці привітна, товариська, бадьора, граціозна, як і колись. Могутнім голосом проспівала низку пісень. На закінчення обіцяла відспівати гимн: Ще не вмерла Україна, але тільки тому, щоби показати як співати. Попередила таким обясненням: гимн співається бравурно, бо ж це визов і погроза ворогові, готовість до самопожертви за свободу, а закінчується надією і вірою в побіду. При акомпанементі фортепіану, на якому сама грала, дала незабутний зразок як треба співати гимн. І по сьогодні при співі гимну появляється перед моїми очима постать Соломії Крушельницької", – спогади О. Ванчицької про концерт в Сяноку в домі п. Карановичів, "Меморіалний музей Станіслава Людкевича".
Похована Соломія Крушельницька на Личаківському цвинтарі, куди ми також радимо завітати, аби віддати шану великій оперній співачці. Її могила стоїть трохи вище могили Івана Франка та недалеко від могили Михайла Павлика, постійного друга та вчителя Соломії.
Приходячи сюди до Соломії Амвросіївни, зверніть увагу на дати її життя та смерті. Туя біля могили розрослася, сягаючи висоти таблиці, наче хоче сховати рік народження оперної співачки. Власне, як це зробила сама Соломія, приховуючи свої реальні роки свого часу (їй було 72), можливо, з тією метою, аби могти працювати у Львівській державній консерваторії. Вона побоювалася, що через вік їй відмовлять у працевлаштуванні.
Цікава відома інформація, що десь поруч з місцем вічного спочинку Соломії, є могила диригента, хорознавця, музичного критика і палкого поціновувача Крушельницької Володимира Садовського, якому співачка відмовила у почуттях. Втім, ми могили чоловіка не знайшли, то може вам більше поталанить?
Матеріал підготувала Тетяна Жидак
Це цікаво: За гуцульською автентикою до хати-музею "Тіні забутих предків", що в Криворівні