Не кожному письменнику вдається почати свій роман так, щоб захопити увагу читача з першої ж фрази. Але, ми знайшли саме такі твори.
Успіх "Ста років самотності", книги-нобеліата, книги, яка очолює список найкращих романів ХХ століття, багато в чому заданий успіхом її першої фрази. Габріель Гарсіа Маркес закручував її не без умислу: перша фраза роману чи оповідання дає протяжність, тон, стиль.
"Я – герой. Бути героєм легко. Якщо у тебе немає рук або ніг – ти герой або небіжчик. Якщо у тебе немає батьків – сподівайся на свої руки і ноги. І будь героєм. Якщо у тебе немає ні рук, ні ніг, а ти до того ж примудрився з'явитися на світло сиротою, – все. Ти приречений бути героєм до кінця своїх днів..." – саме так починається роман Рубена Давида Гонсалеса Гальєго "Біле на чорному". Спробуй кинь таку книгу на першій сторінці!
Гарні перші фрази й у Набокова – він великий майстер цього. Ось, як відкривається скандально знаменита "Лоліта": "Лоліта, світло мого життя, вогонь моїх стегон. Гріх мій, душа моя. Ло-лі-та: кінчик язика робить шлях в три кроку вниз по небу, щоб на третьому штовхнутися в зуби. Ло. Лі. Та".
"У вісімнадцятому столітті у Франції жила людина, що належала до найгеніальніших і найогидніших фігур цієї епохи, настільки багатою геніальними і огидними фігурами. Про неї і піде мова", – ось чому "Парфумера" Патріка Зюскінда завжди дочитують до кінця.
Джон Максвелл Кутзее починає свій роман "Ганьба" так: "Для людини його віку, п'ятдесятидворічного, розведеного, він, на його погляд, вирішив проблему сексу досить успішно". Уже в одній цій фразі – сам по собі роман. Залишається тільки розкрутити пружину.
І ще: 5 книг для мозку або подарунок зі змістом
Або ось Чак Паланік, "Бійцівський клуб": "То цей Тайлер влаштовує мене на роботу офіціантом, то пхає мені ствол в рот і заявляє, що для того, щоб мати вічне життя, треба спочатку померти!" – кінематографічно, чи не так?
Ще один роман, який став кінофільмом, "Талановитий містер Ріплі" Патриції Хайсміт теж починається хвацько: "Озирнувшись, Том побачив, що той самий тип теж вийшов із "Зеленої клітки" і йде слідом за ним". Читач опиняється всередині роману за лічені мілісекунди, не встигаючи навіть позіхнути. Відмінний грунт для психологічного трилера!
Ну і, настанок, Сергій Довлатов зі своїм "Чемоданом": "В ОВІРі ця с*ка мені і каже: – Кожному, хто від'їжджає прописано три валізи. Така встановлена норма. Є спеціальне розпорядження міністерства..."
Читайте також: 5 книг, які обов'язково потрібно прочитати цієї весни