Хорхе Лінарес – 16-річний діамант, Золотий хлопчик, тричі нокаутований невдаха і Великий чемпіон. То хто ж він – суперник Василя Ломаченка? До вашої уваги біографія та цікаві факти про венесуельця, який вийде на ринг проти нашого боксера за лічені години.
У ніч з 12 на 13 травня близько четвертої ранку за київським часом у нью-йоркському Madison Square Garden може відбутися історична подія. Українець Василь Ломаченко може стати першим бійцем в історії, який стане чемпіоном світу в одній із чотирьох провідних версій у трьох вагових категоріях, провівши лише 12 боїв.
Не пропустіть! Коли і де дивитися бій Ломаченко – Лінарес
Щоправда, суперник у Василя такий, що прогнозів ліпше не робити. 32-річний венесуелець Хорхе Лінарес якраз чемпіоном у трьох вагових категоріях і є. Предметом суперечки сьогодні буде пояс чемпіона WBA в легкій вазі (до 61,2 кг).
Ломаченко – Лінарес: зважування і дуель поглядів, дивіться онлайн:
У США, Латинській Америці та Азії Лінарес – особистість дуже популярна, натомість у Європі про нього говорять не так часто, як Хорхе на те заслуговує. Причину, в принципі, зрозуміти не складно. У категоріях венесуельця мало справді сильних європейців. Тому й не дивно, що на рингах Старого Світу Хорхе провів лише три із 47-ми боїв, 44 з яких виграні (27 – нокаутом).
Лінарес схожий на Ломаченка тим, що його вражаючий талант був помітний з самого дитинства. До 16-ти років Хорхе повигравав на любительському рингу вдома все, що тільки можна. Хтось із статистів підрахував, що до 16-ти Лінарес виграв 89 боїв при всього лишень п'яти поразках. Можливо, виступав би венесуелець як боксер-аматор на чемпіонатах світу та Олімпійських іграх. Може, досяг би там успіхів не менших за Ломаченка.
Але Лінареса швидко помітив впливовий земляк Хільберто Мендоса-молодший, котрий зараз очолює WBA. Оскільки у Венесуелі діє правило, що на профі-рингу боєць має мати не менше 18-ти років, за рекомендацією Мендоси Хорхе поїхав до Японії. І уклав там у 2002 році контракт із промоутерською компанією Акіхіко Хонди Teiken Promotions.
Лінаресові попервах було дуже непросто. Він приїхав у країну, де ніхто не розуміє його мови і впродовж тривалого часу комунікував лише з особистим тренером Сендаєм Танакою, японцем, який вивчив іспанську, працюючи зі знаменитим Марко Антоніо Беррерою. Однак загалом Хорхе в Японії подобалося. Найперше – порядок у повсякденному житті, майже повна відсутність злочинності.
У своєму першому бої 17-річний Лінарес нокаутував у першому раунді корейця Чун Кьон-Су. Відтоді пішло-поїхало.
Впродовж п'яти років Хорхе виграв 23 бої. Японський тренер прищепив йому дисципліновану манеру ведення бою з акцентом на надійність оборони. Від Лінареса ще в юні роки неможливо було дочекатися, щоб він пішов у розмін. При цьому, чітко виконуючи тренерську установку, він знаходив нагоду провести атаку, після якої поєдинки в основному завершувалися достроково.
У липні 2007-го, у 25-му своєму бої, Лінарес нарешті боксував за титул чемпіона світу за версією WBC у найлегшій вазі. На той момент Хорхе практично став повноцінним японцем – досконало вивчив мову, одружився на японці. І казав, що почувається некомфортно, якщо перебуває за межами Японії більше ніж два тижні.
Досвідченого мексиканця Оскара Ларіоса у своєму першому чемпіонському поєдинку Лінарес нокаутував у десятому раунді, після того один раз цей титул захистив і піднявся у другу напівлегку вагу. Там нокаутував у п'ятому раунді панамця Вібера Ґарсію і став чемпіоном за версією WBA.
У ті роки до Лінареса прикріпилося прізвисько "El Nino de Oro", що в перекладі з іспанської означає "Золотий хлопчик". Або "Golden Boy", як називали одного з найяскравіших бійців першого десятиліття 2000-х років американця Оскара Де Ла Гойю. Власне, Хорхе найчастіше з Оскаром і порівнювали.
А сам Де Ла Гойя, завершивши кар'єру, створив власну промоутерську компанію, в яку одним з перших запросив Лінареса. Хорхе виграв по грошах, але початок співпраці вийшов катастрофічним: під час третього захисту пояса WBA "El Nino de Oro" на початку другої хвилини відправив у глибокий нокаут мексиканець Хуан Карлос Сальґадо.
Щоб отримати змогу провести новий титульний поєдинок, Хорхе довелося відбоксувати з чотирма проміжними суперниками. Врешті у жовтні 2011-го Лінарес сперечався за пояс WBС у легкій вазі з мексиканцем Антоніо ДеМарко. І знову катастрофа – поразка технічним нокаутом в 11-му раунді. ДеМарко виграв, перетворивши обличчя Хорхе у відбивну.
На додачу, в першому після повернення поєдинку у березні 2012-го Лінареса нокаутував у другому раунді ще один мексиканець Серхіо Томпсон. Після такої серії важких поразок Хорхе просто списали. Списали так, як, скажімо, Володимира Кличка на початку 2000-х після поразок південноафриканцеві Коррі Сандерсу і американцеві Леймонові Брюстеру.
Але великих чемпіонів вирізняє зокрема вміння тримати удар. Усі хотіли б бути Роккі Марчіано і Флойдами Мейвезерами і не програвати впродовж кар'єри ніколи. Але такі унікуми народжуються, як показує практика, раз на півсторіччя. Пізніше Лінарес зізнавався, що після двох поспіль поразок мав намір залишити бокс. Але у важкі хвилини визначальною стала підтримка дружини Мішель.
Хорхе поступово втягнувся, виграв чотири поєдинки і в передостанній день 2014 року вже бився за титул чемпіона світу за версією WBC у легкій вазі з мексиканцем Хав'єром Прієто. Перемога нокаутом у четвертому раунді повернули Лінареса на вершину.
Проте в мить, коли Хорхе ціною надзусиль вдалося викарабкатися з ями, сталася нова прикрість: готуючись до захисту титулу він зламав руку. Пояс чемпіона у Лінареса відібрали, проте дали посперечатися за нього повторно. Хорхе нокаутував британця Кевіна Мітчелла на його території, в Лондоні.
Відтоді Лінарес крокує без збоїв. Після Мітчелла він переміг ще п'ятьох суперників, правда, останніх чотири поєдинки виграв за очками, що йому начебто не вельми притаманно. Перемога над олімпійським чемпіоном британцем Люком Кемпбеллом торік восени взагалі дісталася Хорхе завдяки роздільному рішенню суддів.
Так чи інакше, британці в боксі розбираються, можливо, ліпше за будь-кого іншого. Рівень боксу Лінареса оцінили і почали запрошувати до себе. Хорхе був не проти. Зараз він живе в Англії і має нове прізвисько – "Король Хорхе". На ринг він виходить у королівській короні.
Проте 13 травня в Нью-Йорку Лінаресові протистоятиме інший король, людина, яку боксерські аналітики вже зараз називають одним з найвеличніших боксерів в історії. Людина, яка впродовж тривалої аматорської кар'єри програла лише двічі і обидві ці поразки були суддівськими. На професійному рингу Ломаченко з 11-ти боїв програв лише один – другий, коли роздільним рішенням суддів поступився мексиканцеві Орландо Салідо. Спеціалісти досі не впевнені, що вердикт був справедливим.
У всякому разі довго Василь не сумував і вже в наступному бої, перемігши за очками американця Ґері Расселла, став чемпоіном за версією WBO у найлегшій вазі. У червні 2016-го після трьох успішних захистів попереднього титулу Василь перейшов у другу напівлегку вагу і, нокаутувавши в п'ятому раунді Романа Мартінеса з Пуерто-Ріко, став чемпіоном WBO там.
Через те, що побиті українцем суперники найчастіше відмовляються продовжувати поєдинок, за нашим бійцем закріпилося прізвисько "No-mas-ченко" (від "no mas" - не можу). Коли про це запитали думку Лінареса, він назвав такі кроки суперників Василя слабкодухістю і пообіцяв, що продемонструє такий рівень боксу, якого Ломаченко ще не зустрічав.
Утім, букмекери у можливість перемоги венесуельця не вірять. Ставки на його перемогу приймаються з коефіцієнтом 9,0, тоді як на Василеві сильно не заробиш – 1,07.
Іван Вербицький спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Тут більше: Ломаченко – Лінарес: прогноз і ставки букмекерів на бій