Радіо МАКСИМУМ розповідає про феномен крихітної острівної країни, з якою змушена рахуватися вся футбольна Європа.
Їх зустрічали "Громом вікінгів" – фірмовою ісландською композицією із гучних синхронних оплесків і вигуків, що наростають. Зустрічали, як героїв нації. Власне, вони героями і були. Трохи більше ніж рік тому центр Рейк’явіка, столиці Ісландії, заполонили десятки тисяч уболівальників, щоб подякувати своїй національній футбольній збірній за фантастичний виступ на чемпіонаті Європи у Франції.
Абсолютні дебютанти зуміли пробитися до вісімки найкращих команд турніру, хоча за це право змагалися аж 24 збірні. Україна, для порівняння, виступила найгірше з-поміж усіх: не забила жодного гола і набрала 0 (нуль!) очок.
Ісландці, натомість, на рівних, тобто внічию, зіграли із Португалією галактичного Роналду – це була перша, але далеко не остання сенсація від острів'ян. Адже у вирішальному поєдинку за право продовжувати євроборотьбу Ісландія на останніх секундах матчу вирвала перемогу в Австрії, змусивши свого коментатора божеволіти від щастя і буквально ридати за мікрофоном.
Далі ж андердоги замахнулися на святе – залишили за бортом турніру саму збірну Англії. І лише Франція приборкала норовливих, зупинивши їх у чвертьфіналі Євро-2016. Найбільший успіх в історії ісландського футболу додав вікінгам апетиту. Тепер вони прагнуть з’їздити ще й на чемпіонат світу, який пройде у Росії, і мають для цього всі підстави. Щоправда, спершу збірній Ісландії необхідно перемогти Україну. Завдання непросте, але цілком реальне.
Острівна держава Ісландія розташована у Північній Атлантиці. Земля гейзерів, вулканів, льодовиків, водоспадів, сильного вітру і північного сяйва. Населення країни – лише 325 тисяч осіб. Це, щоб ви розуміли, еквівалент двох Ужгородів. Про який футбол тут узагалі можна говорити? Донедавна так і було: кілька десятиліть поспіль збірна Ісландії вважалася класичним аутсайдером.
Тим не менше, футбол відігравав провідну роль у спортивних уподобаннях ісландців. І байдуже, що через суворі погодні умови чемпіонат острова триває лише 4-5 місяців – від початку травня до кінця вересня, а ісландське футбольне міжсезоння є найтривалішим на усій планеті.
Наприкінці 90-х років острів'яни вирішили, що далі так тривати не може – статус одвічних лузерів їм набрид. Щоб реформувати свою недосконалу футбольну систему, вони взяли приклад із Норвегії, національна збірна якої непогано виступала на чемпіонатах Європи та світу. За короткий період в Ісландії збудували 8 критих стадіонів, 20 синтетичних полів і незліченну кількість міні-футбольних майданчиків поруч із школами. Тобто, створили всі умови для того, щоб у футбол можна було грати практично за будь-якої погоди. Плюс – популяризація.
Готувати якісні кадри можуть лише професіонали. Ісландські тренери зайнялися власною освітою за стандартами УЄФА. Зараз ця країна має близько 700 кваліфікованих спеціалістів. Понад 20% з них отримали диплом категорії А, що дає право працювати помічниками головного тренера у будь-якому європейському клубі – навіть у "Реалі" чи "Барселоні".
Основа основ – виховання молодих футболістів. Річний курс навчання школяра (або школярки – жіночий футбол в Ісландії набуває все більшої популярності) коштує 300-500 євро. Ці гроші йдуть на зарплату тренерам, а також на догляд за футбольними полями. Усе продумано до дрібниць.
Позитивний ефект ісландської футбольної революції відчувся через 10 років. У відборі до чемпіонату світу-2014 національна збірна вперше в історії посіла друге місце серед шести команд своєї групи. Ісландці випередили, зокрема, Словенію і Норвегію, яку свого часу взяли за зразок. А невдовзі вікінги здобули гучні перемоги над Нідерландами (двічі), Туреччиною, Чехією, Австрією, Англією. Не хотілося б, звісно, щоб у цьому списку знятих скальпів опинилася ще й Україна…
Зараз на острові налічується близько 20 тисяч футболістів, які заграні за ті чи інші команди. Близько 500 гравців мають статус професіонала. Матчі чемпіонату острова відбуваються у двох дивізіонах: Прем'єр-лізі і Першій лізі. Там і там – по 12 клубів. Розіграш – із травня по вересень. Трансфери між клубами практично не відбуваються – всюди рівні зарплати і однаково кваліфіковані тренери. До слова, таке явище, як ісландські професіонали, –відносне. Адже паралельно із заняттям футболом вони працюють вчителями, рибалками, барменами, автослюсарями.
Навіть головний тренер національної збірної Ісландії Хеймір Хадльгрімссон – практикуючий стоматолог. На острові Хеймаей він – головна зірка і перша невідкладна допомога для 4 тисяч мешканців.
Основний голкіпер збірної Ханнес Хальдоурссон – режисер. Хавбек Карі Арнасон – магістр менеджменту. Вінгер Йохан Гудмундссон – ас у грі Counter Strike. А оборонець Біркір Севарссон після закінчення кар'єри збирається стати авіадиспетчером.
Найкращі ісландські футболісти все більше затребувані у європейських клубах. Раніше на континенті знали лише одного представника північноатлантичного острова – Ейдура Гудйонсена. Найкращий бомбардир в історії збірної Ісландії успішно виступав за англійські "Челсі" та "Болтон", а також провів три роки у "Барселоні".
Зараз же усі без винятку футболісти, викликані у збірну Ісландії на матч проти України, представляють іноземні клуби. Гілфі Сігурдссон – з англійського "Евертона", Еміль Хальфредссон – з італійського "Удінезе", Рюрик Гісласон – з німецького "Нюрнберга". Швеція, Данія, Греція, Туреччина, Росія, Бельгія, Швейцарія, Шотландія – ісландці грають скрізь. І це – беззаперечний успіх та визнання.
Читайте також: Ісландія – Україна: коли і де дивитися матч відбору на ЧС-2018
Ті ж, хто залишився у рідному чемпіонаті, розважаються, як можуть. Приміром, футболісти клубу "Стьярнан", чемпіона Ісландії 2014 року, прославилися на увесь світ завдяки оригінальному святкуванню забитих голів. Ви тільки погляньте на цих парубків! З фантазією у них – повний порядок!
Весною в Ісландії зафіксували грандіозний бебі-бум: 25-26 березня пологові будинки побили усі попередні рекорди за кількістю новонароджених ісландців. Нехитрі підрахунки вказують на те, що життя у цих дітей вдихнула перемога національної збірної над Англією під час Євро-2016. Безтурботні мешканці маленької острівної держави усе роблять з любов'ю. У цьому головна запорука їхнього феноменального успіху.
Мирослав Журавський, спеціально для Радіо МАКСИМУМ