Габріель Гарсія Маркес – колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нойштадтської літературної премії 1972 року, Нобелівської премії з літератури 1982 року. Він є представником літературного напрямку "магічного реалізму".
Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льйоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття. До дня народження митця 6 березня, Радіо Максимум зібрало найкращі екранізації його творів.
До слова На 87 році життя помер Габріель Гарсіа Маркес
Маркес став символом нової епохи в історії роману і реалізму. Його манера писати була настільки унікальна, що її віднесли до нового літературної течії – "магічний реалізм".
"Сто років самотності" – найвідоміший роман Ґабрієля Ґарсія Маркеса, що побачив світ 1967 року і вважається одним із кращих літературних творів автора.
За сюжетом серіалу, одружившись проти волі батьків, двоюрідні Хосе Аркадіо Буендіа та Урсула Ігуаран залишають своє місто та вирушають у довгу подорож у пошуках нового дому. У супроводі друзів і авантюристів їхня подорож завершується заснуванням утопічного міста на березі річки доісторичного каміння, яке вони називають Макондо.
Кілька поколінь роду Буендіа позначать майбутнє цього міфічного народу, змученого божевіллям, неможливими коханнями, кривавою й абсурдною війною та страхом перед жахливим прокляттям, яке прирікає їх без надії на сто років самотності.
Роман з дуже красивою назвою і присмаком фатальності. Сам Ґабрієль неодноразово говорив, що це його улюблений витвір, джерелом натхнення для якого стала реальна історія батьків.
У Колумбії одразу після Великої війни старий чоловік гине, зірвавшись із драбини, і перед смертю зізнається у безмежному коханні до своєї дружини. Після похорону до вдови приходить чоловік, якого вона з гнівом проганяє – його поява повертає її в минуле, більш ніж на пів століття назад, у день, коли юний телеграфіст Флорентіно Аріса вперше побачив Ферміну Дасу, доньку заможного торговця мулами, і закохався без пам’яті.
Повість Ґабрієля Ґарсія Маркеса "Полковнику ніхто не пише" – це гімн людській стійкості та надії. Маркес розповідає про людину, яка бореться за справедливість та гідне життя у своїй бідній країні.
За сюжетом фільму, полковник щоп'ятниці чекає на листа з пенсією. Чекає багато років – і все марно. Дружина просить змиритися, сусіди насміхаються, а він знову одягає костюм та йде на пошту. Бо це не про гроші – це про гідність. Про те, що навіть у світі, де всі забули про тебе, варто тримати спину прямо. Для нього цей лист – символ справедливості, пам'яті та шанування, якого він так довго чекає, але так і не отримує.
"Згадуючи моїх сумних повій" – це фільм режисера Хеннінга Карлсена, який був випущений у 2011 році. Це драматична і мелодраматична комедія, знята в Мексиці, Іспанії, Данії та США і базується на романі Габріела Гарсія Маркеса.
Фільм розповідає історію журналіста, який, чекаючи своєї смерті, вирішує провести ніч з 14-річною дівчиною, яку він орендує у свого друга борда для проституток. Але коли він підходить до неї, він переживає розуміння, що хоче знайти істинну любов, а не просто фізичне бажання. Він зустрічається з різними жінками, але кожна з них розуміє, що він шукає справжню любов.
Сьєрва Марія народилася в багатій аристократичній родині й виросла в колоніальній Картахені, вихована чорними слугами-рабами. Після укусу собаки у дівчинки розвивається водобоязнь, що вважалося беззаперечним знаком одержимості Дияволом, і тринадцятирічну героїню поміщають у монастир. Рятувати душу й тіло дівчинки покликаний молодий отець Каєтано. Між ними виникає взаємна пристрасть – молоді люди опиняються під владою демона, сильнішого за віру і доводи розуму.
Якщо ви саме шукаєте, що цікавого б подивитись усією родиною ввечері – цей матеріал Радіо Максимум точно для вас. Ми зібрали найкращі фільми про бабусь, які точно не залишать вас байдужими.
І ще ТОП-10 фільмів з весняним вайбом: що подивитись цієї неділі