Лисичанськ ще з 2014 року страждає від навали російських загарбників і зараз перебуває в тимчасовій окупації. Як змінились настрої містян за всі роки війни - дізнавайтесь далі.
Валентина Ходус зараз знайшла прихисток на Прикарпатті, але родом з Лисичанська. Вона залишалась у рідному місті і під час окупації російськими загарбниками у 2014, а згодом активно взялась за волонтерство. Саме тут Валентина зустріла і повномасштабну війну та погодилась евакуюватись лише після прохання військових. Як за ці довгі роки змінилась позиція мешканців Лисичанська – дізнавайтесь в проєкті СВОЇ 24 каналу.
Окупанти тимчасово захопили Лисичанськ у травні 2014, але вже у липні над містом знову з'явився український стяг.
Тому після звільнення Лисичанська ми перефарбували нашу центральну площу в місті у блакитно-жовтий колір. Зробили це, аби всі на День Незалежності побачили, що Лисичанськ – це Україна. Ми тоді вимагали від нашої міської ради, щоб вони визнали Росію агресором, а "лднр" – терористичними організаціями. Зривали сесії, виходили на мітинги. Такими активними у нас були 2014 та 2015 роки, – розповідає Валентина.
Люди задурені були. Усі ці маніпуляції зі сторони ворога – воно нікуди не ділося. І зараз люди всі розгублені. Та інформація, яка є в них у голові, і те, що вони бачать, воно в них в об'єктивну реальність мало в кого складається, – ділиться жінка.
До 24 лютого далеко не всі люди з проукраїнською позицією могли сміливо її озвучувати, адже в соцмережах постійно приходили погрози.
Не всі це витримували. Тому багато людей мовчали. Однак, на мою думку, в більшості Лисичанськ – проукраїнське місто. Проте люди залякані. Бо ми пройшли військові дії і окупацію 8 років тому. І народ побачив, що ситуація змінюється буквально за години. Але я знаю, що з початком бойових дій багато місцевих змінили свої позиції з проросійських на проукраїнські. Але навіть цього недостатньо. Над цим ще працювати і працювати, – наголошує волонтерка.
Читайте також: "Відчуваєш, що перебуваєш в окупації": Олександр про життя в Криму та суть росії