Більшість людей щодня повторюють фрази, які формують у мозку сценарій поразки. Психологи пояснюють, як звичні слова створюють установку на невдачу – і що змінити вже сьогодні, аби розірвати це коло.
Ми звикли шукати причини невдач у зовнішніх обставинах – конкуренції, кризах, браку можливостей. Проте часто головний бар’єр формується значно ближче – у власних словах і думках, повідомляє Радіо МАКСИМУМ з посиланням на РБК-Україна.
Читайте також: Українці назвали головні способи боротьби зі стресом: цікаві результати опитування
Те, що ми повторюємо про себе щодня, поступово стає сценарієм нашого життя. І поки одні підсилюють себе внутрішнім діалогом, інші – непомітно підрізають крила ще до старту.
Таке формулювання створює відчуття безвиході. Людина перестає пробувати знову, бо переконана, що результат однаковий.
Наслідки:
– падає мотивація
– формується безпорадність
– знижується самооцінка
– з’являється страх нових спроб
Що змінити: замість категоричного твердження варто сказати "Поки що не вдалося, але я в процесі навчання". Це переводить акцент із поразки на розвиток.
Так проявляється синдром самозванця. Людина ніби зменшує власні досягнення й підсвідомо уникає можливостей.
Типові прояви:
– відмова від підвищення
– заниження вартості своїх послуг
– ігнорування похвали
– відчуття провини за успіх
Психологи зазначають: сумніви у власній цінності виникають навіть у дуже успішних людей. Різниця в тому, що вони не дозволяють цьому переконанню керувати рішеннями.
Слово "завжди" фіксує рису як незмінну частину особистості.
Наприклад:
"Я завжди спізнююся"
"Я завжди все забуваю"
Мозок сприймає це як характеристику, яку не потрібно змінювати. Краще переформулювати: "Останнім часом я помічаю, що…". Так проблема стає тимчасовою, а не постійною.
Коли людина пояснює все лише обставинами, вона відмовляється від впливу на події. Це так званий зовнішній локус контролю.
Що відбувається:
– зменшується віра у власні можливості
– з’являється пасивність
– рішення відкладаються
Люди з внутрішнім відчуттям контролю частіше досягають професійних і фінансових цілей, бо діють, а не очікують.
Фраза звучить нейтрально, але залишає шлях для відступу. Вона не містить чіткої відповідальності.
Порівняйте:
"Я спробую зробити" – є сумнів
"Я зроблю" – є рішення
Коли формулювання стає конкретним, підвищується рівень зобов’язання перед собою.
Іноді обережність виправдана. Але якщо вибір продиктований лише страхом, розвиток зупиняється.
Людина втрачає:
– нові навички
– кар’єрні можливості
– досвід
– знайомства
Якщо рішення ухвалюється виключно для уникнення ризику, варто чесно відповісти собі – це раціональний розрахунок чи страх.
Соцмережі створюють ілюзію ідеального життя інших. Якщо регулярно співставляти себе з чужими досягненнями, формується відчуття меншовартості.
Прокрастинація часто маскує страх помилки або надмірний перфекціонізм. Кожне "потім" зміцнює звичку уникати складного.
Якщо списувати досягнення на випадковість, мозок не закріплює їх як особистий ресурс. Впевненість не формується.
Спробуйте протягом кількох днів фіксувати, як ви говорите про себе. Заміна різких негативних формулювань на нейтральні поступово змінює сприйняття.
Додайте два слова – "поки що".
"Я не вмію" перетворюється на "Я поки що не вмію".
Це змінює відчуття безнадійності на процес навчання.
Щовечора варто записувати щонайменше три речі, які вдалися. Навіть дрібні. Так мозок починає помічати позитив.
Говоріть із собою так, як підтримали б близьку людину. Внутрішній діалог напряму впливає на рішення.
Положення тіла теж має значення. Відкрита поза та рівна спина сприяють більш впевненому мисленню.
Ми формуємо власні установки щодня – через слова, які повторюємо, і звички, які закріплюємо. Змінивши внутрішній діалог, можна поступово змінити й поведінку.
Ваші формулювання впливають на думки. Думки визначають вибір. А вибір формує життя.