Український письменник та літературний оглядач Ігор Бондар-Терещенко назвав книжки про жінок які розкажуть вам всю правду про будні бійців та їхнє життя опісля. І хоча АТО офіційно в Україні закінчилося – війна й досі триває, тому ці книги, як ніколи, актуальні.
Питання, які постають перед героями цих книжок, зазвичай належать до "життєвих", але що як життя (особисте чи громадське) під загрозою і варто вдаватися до рішучих заходів? Іноді це буває рішення про народження чи переродження, іноді – про мандрівку, яка може виявитися дорогою до себе, і лише вряди-годи йдеться про остаточний розрив…
Це цікаво: ТОП-5 науково-популярних книг, які полегшать вам життя
(Х.: Фабула, 2018)
Молода практикантка Роза з першої частини цього роману, позначеного, як "фантастична сага часів застою", не відразу здогадується, що її колега – сертифікована відьма. І що глузливий шанувальник – мисливець на демонів, ліквідацією яких займається таємничий відділ в приморському місті. Напередодні Олімпіади чистять від бомжів і спекулянтів не тільки Москву, і не тільки від них – Одеса, що вгадується за сюжетом, не менше потребує "відділу очистки", оскільки суховантажі з танкерами можуть завезти (і завозять-таки) заморську заразу.
Серед якої, додамо, не лише блохи з тарганами, але й істоти з потойбічного світу: демони, сукуби та інша потолоч, і радянська мелодрама в стилі "Службового роману" обертається на сучасний трилер в дусі "Потойбічного" і навіть "Чужого". У другій частині роману містика переходить в метафізику, парочка героїв вирушає в Малу Глушу – таку собі радянську Лету – щоб, потрапивши до світу мертвих, визволити звідти своїх коханих: чоловік – дружину, жінка – сина. Похмура історія про загробні краї, суть якої в тому, що треба відпускати минуле, аби жити сьогодні, мріючи зазвичай про "світле майбуття".
(Брустурів: Дискурсус, 2018)
Ідея цієї збірки нібито проста, але предмет розмови у ній доволі делікатний. Отже, йдеться про історію вагітності, яку дев'ять відомих українських авторок – Любов Якимчук, Ірена Карпа, Маріанна Кіяновська, Лариса Денисенко, Галина Петросаняк, Христина Козловська, Ольга Деркачова, Тетяна Мельник, Ірина Шувалова – "літературно" осмислюють. Досвід, стан, емоції, почуття. Кожна з героїнь цієї збірки сприймає ці моменти по-різному: іноді приречено, часом грайливо, вряди-годи філософськи.
"Які діти, мамо? – веде уявний діалог героїня Якимчук у першому з оповідань. – Краще кота, все-таки краще кота: вичісувати, купати, міняти лоток, але не вислуховувати, тільки не це". У діаметрально протилежному напрямку міркує Карпа: "Не знаю, як кому, а мені вагітною бути подобається. Як там було в мультику? Хочеш – морозиво, хочеш – пірозиво. Бо все тобі можна, навіть трошки кави з чорним шоколадом, якщо тиск упаде, як Берлінська стіна".
Більш поважно (оскільки ще замолоду) ставиться Кіяновська: "Десь у молодших класах у мене склалася теорія, яку дуже добре пам’ятаю: коли жінка хоче завагітніти, їй треба з'їсти живу жабку, яка потім у животі розвивається і перетворюється на дитинку".
(Х.: Фоліо, 2018)
Сьогоднішній ностальгії за "старими добрими часами" у "тоталітарному пеклі" з гріхами молодості цілої країни співзвучний цей роман про колишню мешканку соціалістичного табору. За сюжетом, у країні вибори, Чаушеску давно вже немає, і жити б нашій героїні-пенсіонерці довго і щасливо – наче за часів "народної вдади", за яких вона прожила більшу частину свого життя – аж раптом нагодилася донька Аліса. Телефонний дзвінок лунає з її омріяної Країни чудес, тобто Канади, куди вона емігрувала.
У розмові, між іншим прохання – "не голосувати за колишніх комуністів", що спричиняє звичну дискусію і заодно розбурхує материні спогади і вищезгадану ностальгію за колишній радянським режимом. "Поки Аліса закінчила навчання, комуністичний режим впав і фабрика, де я працювала, була знищена. У мене таке відчуття, що там, у цеху, наші скелети залишилися у робочому положенні і в будь-який момент готові продовжити роботу. Знаю, що це все божевілля, що минуле не повернути, але так я відчуваю".
(К.: КМ-Букс, 2017)
Героїня цього роману працює над перекладом легендарної французької письменниці, паралельно переживаючи власну любовну драму. Тож у тексті перемежаються події як її власного життя-буття, так і майстерно заверстані в основну тканину твору пригоди героїв-героїнь з недалекої історико-культурної перспективи. З вищезгаданих подій скроєна ціла історія про студентське життя 90-х, в якому аморфно-лірична Поліна-сирота, вихована бабусею-француженкою, захоплюється своєю мужньою подругою-галичанкою Стефкою, а також її пізніший роман із доволі брутальним фіналом.
Щоправда, може з'явитися справжній Ромео у вигляді колишнього військового Богдана, який лізе тобі в душу й персональний комп’ютер, але це справжньої підкладки роману не стосується. Краще дізнатися про те, як насправді склалась доля у тієї ж Франсуази Саган, чий переклад їй замовили, а також довідаємось, як саме французькі дівчата потрапляли після війни до Радянського Союзу. Ну, і що з усіма ними, включно з класиками літератури, відбувалося.
(Л.: Видавництво Старого Лева, 2017)
За цю збірку оповідань, її авторка, відома поетка, отримала премію "Книга року ВВС-2017". Серед провідних мотивів – пізнання та усвідомлення себе як індивіда – в колі інших, різних, не таких. Збереження свого прихистку – назовні, всередині, в собі. "Колись я сказала – сказав – батькам, що добре було би спуститися жити в долину – згадує героїня, яка змушена вдавати з себе хлопця, – і за цим послідував добрячий прочухан: ми жили в гордому місті і нізащо не згодилися б проміняти статус піднебесних воріт на якісь там два врожаї на рік".
Серед героїв – інвалід, писар, каштелян, які живуть за скрутних, воєнних, непростих часів, що на контрасті з мирною добою дозволяє виявити всі гострі кути співіснування. Говорячи про книгу-переможця в номінації "Книга року ВВС-2017", редактор Європейського департаменту Всесвітньої служби ВВС Артем Лісс зазначив: "Теми, яких торкається Катерина Калитко у своїй збірці, особливо актуальні зараз, коли світ здається дедалі більш роз'єднаним. Вона підкреслює важливість зберігати просте вміння людського спілкування, досягати взаєморозуміння між людьми з різним життєвим досвідом, несхожою історією та цінностями".
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ
Анатомія війни: 5 книжок про те, як вижити і перемогти